ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко
Є.А.,
розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу ДПI у
Солом'янському районі м. Києва на рішення Господарського суду м.
Києва від 20.05.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.07.2005 року по справі № 46/291 за
позовом ТОВ "Будконтракт" до ДПI у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20.07.2005 року, позовні вимоги ТОВ
"Будконтракт" до ДПI у Солом'янському районі м. Києва задоволені,
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003632312/0
від 12.11.2004 року та № 0003632312/1 від 09.12.2004 року, якими
визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в
сумі 11183,00 грн., з них 7115,00 грн. - основний платіж та
4068,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
18.08.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005
року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив
її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2007
року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній
відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПI у Солом'янському районі м. Києва
просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову
в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм
матеріального права.
Касаційну скаргу ДПI у Солом'янському районі м. Києва
необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з
огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з
висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що
позивач є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента
України № 727/98 від 03.07.1998 ( 727/98 ) (727/98)
року "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва", крім того, єдиним видом підприємницької
діяльності позивача є здавання в найм (в оренду) нерухомого майна,
тому останній звільняється від сплати податку за землю.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують,
оскільки посилання ДПI у Солом'янському районі м. Києва на те, що
земельні ділянки під будівлями (спорудами) передавались позивачем
в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які в свою
чергу використовували землю для своєї підприємницької діяльності,
метою якої є одержання прибутку спростовуються встановленими по
справі обставинами.
Судами правильно було встановлено, що ТОВ "Будконтракт"
здійснює свою підприємницьку діяльність у вигляді здавання в найм
(в оренду) нерухомого майна, про що свідчать положення статуту
товариства, довідка № 23528 про включення до ЄДРПОУ, договори
оренди нежитлового приміщення за спірний період, статистичний
облік ЗКГНГ 83100. У перевіряємому періоді позивач був платником
єдиного податку відповідно до Указу Президента України № 727/98
від 03.07.1998 ( 727/98 ) (727/98)
року "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва", що підтверджується свідоцтвами про право сплати
єдиного податку № 2658000947 від 28.12.2001 року, № 2658000936 від
27.12.2002 року та № 2658013703 від 27.12.2002 року.
Відповідно до положень Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, використання землі в Україні є платним. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати. Підставою для нарахування земельного податку є дані
Державного земельного кадастру. Власники землі та землекористувачі
сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або
права користування земельною ділянкою.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна
плата. Розмір, умови та строки внесення орендної плати за землю
встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем
(власником) і орендарем. Відносини, пов'язані з орендою землі,
регулюються Законом України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Статтею 6 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" № 727/98 встановлено, що суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником,
зокрема, плати (податку) за землю.
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 507 від
16.03.00 ( 507-2000-п ) (507-2000-п)
року "Про роз'яснення Указу Президента
України № 727/98 від 03.07.1998 ( 727/98 ) (727/98)
року "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва", такий суб'єкт малого підприємництва звільняється
від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які
використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Таким чином, оскільки здавання в найм (в оренду) нерухомого
майна відповідно до статуту товариства є єдиним видом
підприємницької діяльності позивача, то останній звільняється від
сплати податку за землю.
З огляду на зазначене, господарські суди прийшли до
обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003632312/0 від
12.11.2004 року та № 0003632312/1 від 09.12.2004 року, якими
позивачу безпідставно визначені податковою інспекцією суми
податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 11183,00 грн.
(основний платіж - 7115,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції -
4068,00 грн.).
Такий висновок суду відповідає вимогам чинного законодавства
та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПI у Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва
від 20.05.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.07.2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий:
/підпис/
______________________________
Шипуліна Т.М.
Судді:
/підписи/
_______________________________
Бившева Л.I.
_______________________________
Костенко М.I.
_______________________________
Маринчак Н.Є.
_______________________________
Усенко Є.А.
З оригіналом згідно.
Суддя Шипуліна Т.М.