ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Московському районі м. Харкова на рішення Московського
районного суду м. Харкова від 16 липня 2004 року та ухвалу
апеляційного суду Харківської області від 26 серпня 2004 року у
справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Державної податкової
інспекції у Московському районі м. Харкова, -
встановила:
В червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами
ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через
релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Московському
районі міста Харкова залишила без задоволення. У зв'язку з цим
скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового
органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати
суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 липня
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Харківської області від 26 серпня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було
задоволено та визнано неправомірними дії ДПI у Московському районі
м. Харкова. Зобов'язано податковий орган внести до паспорту
скаржниці відмітку про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ДПI у Дзержинському районі м. Харкова звернулася до
Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному
ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на
порушення норм матеріального права, просила вказані судові рішення
скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити.
Листом Верховного Суду України від 12.10.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через
релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття
ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це
відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми
обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Посилання ДПI у Московському районі міста Харкова в
касаційній скарзі на те, що законом не встановлено зобов'язаного
суб'єкта щодо реалізації положень даного Закону спростовується
положенням ст. 5 вище названого Закону, згідно якої реєстрація
фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів
проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах
у містах і містах без районного поділу за місцем постійного
проживання платників, а для осіб які не мають постійного місця
проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за
місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Таким чином, прийняті по справі рішення відповідають нормам
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія
суддів вважає за необхідне відмовити Державній податковій
інспекції у Дзержинському районі міста Харкова у задоволенні її
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова - залишити без задоволення, а
рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2004
року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 серпня
2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: