ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі - Мельник I.М.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних
ресурсів" на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.08.2005 р. у справі за позовом
Акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних
ресурсів" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному
районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання
недійсним рішення
В С Т А Н О В И Л А :
31.01.2005 р. Акціонерне товариство закритого типу "Центр
паливно енергетичних ресурсів" (далі по тексту - позивач, АТЗТ
"Центр паливно-енергетичних ресурсів") звернулось до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі по тексту -
відповідач, УПФУ), в якому просить визнати недійсним рішення УПФУ
від 13.12.2004 р. №946 в частині застосування штрафних санкцій за
період з січня 2002 р. по березень 2003 р. у розмірі 2 550,00 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.04.2005 р. у справі №2-23/4480-2005 позовні вимоги АТЗТ "Центр
паливно-енергетичних ресурсів" задоволено; визнано недійсним
рішення УПФУ від 13.12.2004 р. №946 в частині застосування
штрафних санкцій у розмірі 2 550,00 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.08.2005 р. у справі №2-23/4480-2005 скасовано рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2005 р.;
постановлено нове рішення, яким АТЗТ "Центр паливно-енергетичних
ресурсів" у задоволенні позовних вимог відмовлено.
АТЗТ "Центр паливно-енергетичних ресурсів" не погоджуючись з
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.08.2005 р. у справі №2-23/4480-2005 подало касаційну скаргу, в
якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 26.04.2005 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга АТЗТ
"Центр паливно-енергетичних ресурсів" не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2004
р. УПФУ прийнято рішення №946, яким позивачу на підставі п.п.
17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
нараховано штрафні санкції у
розмірі 4 080,00 грн. за неподання розрахунку зобов'язання по
сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за
січень-грудень 2002 р., січень-грудень 2003 р.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги АТЗТ "Центр
паливно-енергетичних ресурсів" виходив з того, що до позивача
неправомірно застосовані штрафні санкції передбачені Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
оскільки з 01.01.2004 р. набув чинності Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої
інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТЗТ "Центр
паливно-енергетичних ресурсів" виходив з того, що оскільки
порушення порядку і термінів подання звітності в органи Пенсійного
фонду протягом 2002, 2003 років допущено позивачем до набуття
чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, то УПФУ правомірно застосовано
штрафні санкції згідно з Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вищий адміністративний суд України підтримує думку суду
апеляційної інстанції виходячи з наступного.
На момент виникнення спірних правовідносин позивач був
платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне
страхування згідно з Законом України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, тобто платником
збору (обов'язкового платежу) на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(тут і далі по тексту
нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних
правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму
податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації,
крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту
4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Абзацом "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)
період, який дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті
місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця.
Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова декларація, розрахунок
(далі - податкова декларація) - документ, що подається платником
податків до контролюючого органу у строки та за формою,
встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється
нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, що
не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством,
сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Судова колегія звертає увагу на те, що Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від
09.07.2003 р. №1058-IV набув чинності з 01.01.2004 р.
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
органами стягнення
узгоджених сум заборгованості (недоїмки) зі сплати страхових
внесків визначено територіальні органи Пенсійного фонду, а
недоїмки, добровільно не сплаченої страхувальниками, - підрозділи
державної виконавчої служби.
Згідно зі ст. 1 та ст. 5 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
саме порядок стягнення заборгованості за страховими внесками
визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
і поширюється на суми
боргу по страхових внесках, який виник як до, так і після
01.01.2004 р.
Таким чином, з урахуванням встановлення судом апеляційної
інстанції факту ненадання позивачем до УПФУ розрахунків
зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з січня 2002 р. по грудень 2003 р. судова колегія
погоджується з обгрунтованістю застосування відповідачем до АТЗТ
"Центр паливно-енергетичних ресурсів" штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі 4 080,00 грн.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003 р. №1058-IV страхові
внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових
платежів, які складають систему оподаткування, на ці внески не
розповсюджується податкове законодавство не приймаються до уваги
судової колегії, оскільки на момент виникнення спірних
правовідносин до них застосовувались норми Закону України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Посилання позивача на те, що порядок нарахування штрафів,
встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
із змінами, внесеними цим Законом,
застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в
якому набирає чинності Закон України "Про внесення змін до Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
20.02.2003 р. N 550-IV, не приймаються до уваги Вищим
адміністративним судом України з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 1769-15 ) (1769-15)
від 20.02.2003 р. N 550-IV
( 550-15 ) (550-15)
порядок нарахування штрафів, встановлений Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
із
змінами, внесеними цим Законом, застосовується з календарного
кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинності цей
Закон.
Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
20.02.2003 р. N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
зміни саме до п.п. 17.1.1 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не вносились.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним
чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову
оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 04.08.2005 р. у справі
№2-23/4480-2005 не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу
"Центр паливно-енергетичних ресурсів" на Севастопольського
апеляційного господарського суду від 04.08.2005 р. у справі
№2-23/4480-2005 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.08.2005 р. у справі №2-23/4480-2005 залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді