Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Ільченко О.М.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 29.05.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 року та на постанову Житомирського апеляційного г господарського суду від 26.05.2005 року

у справі № 11/397-04

за позовом ЗАТ "Укртранс-Вінниця"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниця

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ЗАТ "Укртранс-Вінниця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниця про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2005р., яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 26.10.2004р. №0003162320/0.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 року у справі №11/397-04.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 липня 2002 року між підприємствами "RenoultVIS.A.", Франція ("Продавець") "VolvoFinanceInternationalАВ", Швеція (Лізингодавець) та ЗАТ "Укртранс-Вінниця", Україна (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №UKR01 RVІ. Відповідно до умов угоди Лізингодавець придбаває у Продавця для наступної передачі в лізинг Лізингоодержувачу одну одиницю сідельного тягача "RenaultPremium420" та одну одиницю напівпричепу "Schmits", а Лізингоодержувач отримує сідельний тягач і напівпричіп строком на 48 місяців з 25.12.2002р. по 25.11.2006р. та щомісячно сплачує лізингові платежі згідно з додатком №5 до договору, які включають суму, що відшкодовує частину вартості обладнання, винагороду лізингодавцю обладнання, надане в лізинг, та страховку (а.с.35-76).

Працівниками ДПІ у м. Вінниці проведено планову документальну перевірку ЗАТ "Укртранс-Вінниця" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р.

За наслідками перевірки складено акт від 14.10.2004р. за №371-23-20/03115778 про порушення позивачем ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі "Закон"), а саме: не включення до бази оподаткування процентів отриманих нерезидентом в Україні згідно з договором про фінансовий лізинг від 31.07.2002р., внаслідок чого занижено суму податку на репатріацію на 7592 грн. (а.с.10-29).

26 жовтня 2004 року ДПІ у м. Вінниці на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0003162320/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання у сумі 22776 грн., зокрема: 7592 грн. - основного платежу та 15184 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9).

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі "Закон") передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Під доходами отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, поряд з іншими розуміють проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом, а також лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця).

Відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається із змісту пункту 3.3 договору про фінансовий лізинг від31.07.2002р. №UKR01 RVІ, його учасники визначили, що лізинговий платіж включає в себе суму, що відшкодовує лізингоодержувачем при кожному платежі частину вартості устаткування, а також винагороду лізингодавцю за устаткування, надане в лізинг, та відшкодування суми преміальних, виплачених лізингодавцем страховій компанії за страхування обладнання.

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримуватиподаток з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмір 15відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, ратифікованої Законом України від 23.04.1996р., передбачено, що проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Окрім цього, пунктом 4 зазначеної статті Конвенції також визначено, що незважаючи на положення пункту 2, проценти, які виникають у Договірній Державі, будуть оподатковуватися тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 (470-2001-п) , є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити інформацію про повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Статтями 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України від 10.01.2002р., передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом, компетентним органом держави в якій документ був складений. Проставлений апостиль має відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що видане "VolvoFinanceInternationalАВ" свідоцтво, за яким дане підприємство є резидентом Швеції, відповідає вимогам Конвенції, та звільняє від оподаткування доходів в Україні (а.с.77, 78-80, 81, 82, 83,84).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог ЗАТ "Укртранс-Вінниця" в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на зазначене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Вінниця задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 року та постанова Житомирського апеляційного г господарського суду від 26.05.2005 року у справі № 11/397-04- залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінницязалишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 року та постанову Житомирського апеляційного г господарського суду від 26.05.2005 року у справі № 11/397-04 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.