ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Бим М.Є.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Українського державного підприємства "Укрметал" на рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року у справі №18/313 за позовом прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва до Українського державного підприємства "Укрметал" про стягнення 101292,43 грн., -
встановила:
Прокурор Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства "Укрметал" про стягнення 101292,43 грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15) .
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року позов прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва до Українського державного підприємства "Укрметал" задоволений.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року скасувати та залишити позов прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва без розгляду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлене наступне.
Згідно ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15) страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування" ( 1058-15 ) (1058-15) передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15) , страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінченню цього періоду.
Згідно доданої до матеріалів справи картки особового рахунку страхувальника - відповідача, як платника страхових внесків, підтверджується, що недоїмка останнього по страхових внесках за період з січня 2004 року ю січня 2005 року складає 101292,43 грн.
За таких обставин судом зроблено вірний висновок щодо обгрунтованості та безспірності позовних вимог та необхідності їх задоволення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції виніс законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Українського державного підприємства "Укрметал" відхилити.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович