ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх
справ (УМВС) України в Житомирській області про визнання наказів
незаконними, поновлення на роботі та стягнення середньої
заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка переглядається за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного
суду м. Житомира від 3 травня 2006 року та ухвалу апеляційного
суду Житомирської області від 6 грудня 2006 року
у с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
УМВС України в Житомирській області про визнання наказів
незаконними, поновлення на роботі та стягнення середньої
заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Зазначав, що наказом начальника УМВС України в Житомирській
області НОМЕР_2 від 27.09.2000 року його, IНФОРМАЦIЯ_1 взводу
супроводження 1 роти ДПС окремого батальйону ДПС УДАI УМВС,
звільнено із органів внутрішніх справ з 29.09.2000 року за власним
бажанням, а наказом НОМЕР_1 від 29.11.2000 року формулювання
змінено на звільнення за віком.
Наказом НОМЕР_3 від 16.04.2002 року попередній наказ
відмінено, а його поновлено на посаді інспектора з розшуку ДАI
УМВС України з 20.03.2002 року.
Посилаючись не те, що поновлення відбулося не з дня
звільнення та без виплати належного грошового забезпечення за час
вимушеного прогулу, просив дії начальника УМВС в частині
залишення в силі наказу НОМЕР_2 від 27.09.2000 року про звільнення
його за власним бажанням визначити неправомірними, визнати наказ
НОМЕР_3 від 16.04.2002 року незаконним, поновити його на посаді з
29.09.2000 року, стягнути 8644,61 грн. грошового утримання за час
вимушеного прогулу в період з 29.09.2000 року по 20.03.2002 року.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 3
травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Житомирської області від 6 грудня 2006 року, в задоволені позову
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами
норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення
скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України
в Житомирській області.
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області
НОМЕР_2 від 27.09.2000 року його звільнено з посади IНФОРМАЦIЯ_1
взводу супроводження 1 роти дорожньо-патрульної служби окремого
батальйону дорожньо-патрульної служби ДАI УМВС України з
29.09.2000 року за власним бажанням.
Наказом НОМЕР_1 від 29.11.2000 року пункт наказу НОМЕР_2 від
27.09.2000 року змінено, ОСОБА_1 вважався звільненим у відставку
за віком з 29.09.2000 року.
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області
НОМЕР_3 від 16.04.2002 року пункти наказів начальника УМВС України
в Житомирській області НОМЕР_2 від 27.09.2000 року та НОМЕР_1 від
29.11.2000 року про звільнення ОСОБА_1 відмінено, постановлено
вважати його на посаді інспектора з розшуку спеціального взводу
ДПС "Гроза" 1 роти дорожньо-патрульної служби ДАI УМВС з
20.03.2002 року.
За період з 29.09.2000 року по 20.03.2002 року позивачем
отримано 4419,03 грн. пенсії та 3590,90 грн. грошового
забезпечення, а зазначений період зараховано у загальний стаж для
призначення пенсії.
Також встановлено, що рішенням апеляційного суду Житомирської
області від 06.11.2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного
Суду України від 19.04.2002 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні
скарги про визнання незаконним наказу начальника УМВС України в
Житомирській області НОМЕР_2 від 27.09.2000 року.
За наведених обставин суди дійшли правильного висновку про
відсутність підстав для поновлення позивача на посаді IНФОРМАЦIЯ_1
взводу супроводження 1 роти ДПС окремого батальйону ДПС УДАI УМВС
з 29.09.2000 року. Такий висновок узгоджується з правилами пункту
21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР затвердженого
постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114
( 114-91-п ) (114-91-п)
за змістом якого особи рядового і начальницького
складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано
інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
Крім того, згідно з пунктом 24 Положення, у разі поновлення
на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно
вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу
середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в
заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш
як за один рік.
Оскільки поновлення позивача на службі мало місце після
відмови у визнанні наказів неправомірними, тобто з ініціативи
відповідача, позивач погодився з умови поновлення і посадою,
отримав відшкодування, то доводи касаційної скарги щодо
неналежного стягнення на його користь грошового утримання є
непереконливими.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди не допустили порушень
норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 3 травня
2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 6
грудня 2006 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко