ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Центрального районного суду м. Миколаїва від 15 лютого 2005 року
та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня
2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
Миколаївського обласного військового комісаріату щодо перерахунку
розміру пенсії, -
встановила:
В грудні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що наказом Міністра оборони України
НОМЕР_1. був звільнений в запас за п."в" ст. 59 (за скороченням
штатів), а наказом Миколаївського ОВК від IНФОРМАЦIЯ_1. з
IНФОРМАЦIЯ_1. виключений зі списків IНФОРМАЦIЯ_2 та направлений на
військовий облік до IНФОРМАЦIЯ_3. В цьому ж році Миколаївським ОВК
йому була призначена пенсія.
Звернувшись у 2004 році до суб'єкта оскарження із питанням
про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового
забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, ОСОБА_1.
отримав відмову.
При цьому, на думку скаржника, військовим комісаріатом в
розрахунок пенсії неправомірно не було включено наступні види
грошового забезпечення:
- щомісячну надбавку в розмірі 100% від грошового
забезпечення, передбачену Указом Президента України №173/2002 від
23.02.2002 ( 173/2002 ) (173/2002)
р.;
- щомісячну надбавку в розмірі 70% за безперервну військову
службу, передбачену Указом Президента України №389/2003 від
05.05.2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
р.;
- премію в розмірі 33,3%, відповіно до постанови Кабінету
Міністрів України №829 від 22.05.2000 ( 829-2000-п ) (829-2000-п)
р. та наказу
Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 р.
Просив визнати відмову військового комісаріату неправомірною,
зобов'язавши того зробити перерахунок пенсії, з урахуванням
вказаних надбавок та виплатити заборгованість, яка виникла з
моменту їх введення.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаїва від 15
лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 25 травня 2005 року, у задоволенні
скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального права, просив вказані судові рішення скасувати та
ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_4 на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
суд обгрунтовано прийшов до висновку, що пенсії
військовослужбовцям офіцерського складу нараховуються із грошового
забезпечення цих військовослужбовців. Оскільки заявник під час
проходження служби спірних надбавок не отримував, був звільнений в
запас у 1992 році, тому дія нормативних актів, якими введено
додаткове грошове забезпечення військовослужбовців на нього не
поширюється.
Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України
"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
не має зворотньої сили, тому вимоги
щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після
звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового
забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року,
задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 у
задоволенні його скарги.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Центрального районного суду м. Миколаїва від 15 лютого
2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25
травня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: