Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Нечитайла О.М.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Залізний В.В. (дов. від 15.01.2007 р. №020107);

відповідача: Ярмак М.М. (дов. від 05.02.2007 р. №1257/9/10-209);

Бірюкова Н.В. (дов. від 18.01.2007 р. №435/9/10-209);

Ковальчук О.В. (дов. від 16.05.2007 р. №6359/9/10-209);

Дяченко Ю.В. (дов. від 29.09.2006 р. №12294/9/10-209);

Цикуненко М.М. (дов. від 09.01.2007 р. №1257/9/10-209)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р.

у справі №11/122-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фірма "Союз-Віктан") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПI у Печерському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2005 р. №235233/0 та №234233/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. у справі №11/122-А (головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Копитова О.С., Митрохіна А.В.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. (головуючий суддя - Шипко В.В., судді Алданова С.О., Острович С.Є.), позовні вимоги ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" задоволено; визнано недійсним податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005 р. № 235233/0 та № 234233/0.

ДПI у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі №11/122-А, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.11.2005 р. ДПI у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №234233/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 722 599,00 грн., в т.ч. 3 815 066,00 грн. основного платежу та 1 907 533,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №235233/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 р. на суму у розмірі 26 608 222,00 грн. та за березень 2004 р. на суму у розмірі 21 657 713,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005 р. № 234233/0 та 235233/0 прийнято на підставі акту "Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" з питання правильності та своєчасності нарахування і внесення до бюджету сум податку на додану вартість по операціях купівлі-продажу "контролерів управління процесом сушки деревини 4-канальний Муссон 4М" за період з 01.02.2004 року по 31.03.2004 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) внаслідок того, що виробництво та подальша реалізація запрограмованих контролерів управління процесом сушки деревини 4-канльний "Муссон 4М" не відбувалась, а суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту та заявлені позивачем до відшкодування, фактично до бюджету не сплачувались.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено: 1) 30.01.2004 р. позивач (Покупець) уклав з Приватним підприємством "Адіон" (Постачальник, далі по тексту - ПП "Адіон") договір №АСВ-2, згідно умов якого позивачем придбано у ПП "Адіон" товар, а саме, запрограмовані контролери керування процесами сушіння деревини 4-х канальні "Муссон-4М" на загальну суму 312 486 006,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 52 081 001,00 грн.; 2) розрахунок за придбаний товар проведено позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з АБ "Брокбізнесбанк" по особовому рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи; 3) 02.02.2004 р. між позивачем (Комітент) та Підприємством "Iнтерсіта" (Комісіонер) укладено договір комісії № 202/ИСВ, згідно умов якого Комітент доручив Комісіонеру за винагороду, від імені та за рахунок Комітента здійснити одну або кілька зовнішньоекономічних угод по продажу товару, який належить позивачу, а саме: контролерів управління процесами сушіння деревини 4-х канальних "Муссон-4М"; 4) виконання умов договору комісії підтверджується актом приймання-передачі від 19.02.2004 р.; 5) вказаний товар експортовано, що підтверджується належним чином оформленою ВМД з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України; 6) 02.02.2004 р. між позивачем (Довіритель) та Приватним підприємством "Бона-Сервіс" (Повірений, далі по тексту - ПП "Бона-Сервіс") укладено договір доручення №202/БССВ, згідно умов якого Довіритель доручив Повіреному за винагороду, від імені та за рахунок Довірителя здійснити одну або кілька зовнішньоекономічних угод по продажу товару, який належить позивачу, а саме: контролерів управління процесами сушіння деревини 4-х канальних "Муссон-4М"; 7) виконання умов вказаного підтверджується укладанням 17.02.2004 р. ПП "Бона-Сервіс" з "Intertrade Center LLC" контракту №1702-SVBS на поставку зазначеного товару; 8) вказаний товар поставлений "Intertrade Center LLC", що підтверджується належним чином завіреними копіями ВМД з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України; 9) в матеріалах справи докази визнання недійсним зазначених договорів у встановленому чинним законодавством порядку відсутні.

Згідно п.п.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, що була чинною на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отриму вача; ж) ціну поставки без урахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, витрати позивача по сплаті податку на додану вартість підтверджуються податковими накладними від 19.02.2004 р. № 1, від 27.02.2004 р. № 3 та від 04.03.2004 р. № 4, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, та які повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо наявності всіх передбачених законом обов'язкових реквізитів та підписані особою, підпис та повноваження якої підтверджується печаткою продавця ПП "Адіон", що на момент укладення договору від 30.01.2004 р. №АСВ-2ПП зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, взято на облік платників податків та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено фактичне здійснення експорту за межі України, що підтверджується належним чином засвідченими копіями вантажних митних декларацій на експорт товару за формою МД-2 з відмітками митних органів, що відповідають вимогам Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. №307 (z0443-97) .

Судова колегія касаційної інстанції також відзначає, що відповідач не надав доказів визнання недійсними в установленому порядку договору комісії від 02.02.2004 р. №202/ИСВ, договору доручення від 02.02.2004 р. №202/БССВ та спростування відомостей, викладених у ВМД. Відповідачем також не надано доказів того, що податковими органами в ході зустрічних перевірок по другому ланцюгу встановлені порушення при сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавцем товарів (робіт, послуг) - контрагентом позивача ПП "Адіон", відповідно до договору від 17.02.2004 р. №АВЗ, укладеного між ПП "Адіон" та ПП "ВIП-Електронікс".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі №11/122-А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі №11/122-А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі №11/122-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .