Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Нечитайла О.М.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Долін О.О. (дов. від 22.05.2007 р., б/н);

Литвинов С.I. (дов. від 22.05.2007 р., б/н);

відповідача: Дяченко Ю.В. (дов. від 2009.2006 р. № 12294/9/10-209);

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р.

у справі №32/524

за позовом Дочірнього підприємства "Синтез-транс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Синтез-транс" (далі по тексту - позивач, ДП "Синтез-транс") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПI у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.08.2005 р. №84231/2 та №85231/2.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. у справі №32/524 (головуючий суддя - Хрипун О.О., судді Усатенко I.В., Шабунін С.В.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. (головуючий суддя - Шипко В.В., судді Вербицька О.В., Борисенко I.В.), позовні вимоги ДП "Синтез-транс" задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 р. №000053231/2 в частині визначення ДП "Синтез-транс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 528 423,00 грн., у т.ч. 352 282,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 176 141,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПI у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі №32/524, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дочірнє підприємство "Синтез-транс" надало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПI у Печерському районі м. Києва, в яких повністю спростовує наведені в ній доводи та просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі №32/524 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПI у Печерському районі м. Києва була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства "Синтез-транс" за період з 01.10.2001 р. по 01.10.2004 р., за результатами якої складено акт від 11.05.2005 р. №28/3-23-1/25398736, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в результаті чого донараховано податок на прибуток за IV квартал 2001 р. у розмірі 1 332,00 грн., за I квартал 2002 р. - 1 106,00 грн., за II квартал 2002 р. - 801,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 4.7 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2001 р. у розмірі 888,00 грн., за 2002 р. у розмірі 1 272,00 грн., за 2004 р. у розмірі 352 282,00 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2001 р. - 293,00 грн., листопад 2001 р. - 295,00 грн., грудень 2001 р. - 300,00 грн., січень 2002 р. - 337,00 грн., лютий 2002 р. - 234,00 грн., березень 2002 р. - 167,00 грн., квітень 2002 р. - 77,00 грн., травень 2002 р. - 201,00 грн., червень 2002 р. - 256,00 грн., квітень 2004 р. - 352 282,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПI у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2005 р.: №84231/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529 224,00 грн., в т.ч. 352 816,00 грн. основного платежу та 176 408,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №85231/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 202,00 грн., в т.ч. 801,00 грн. основного платежу та 401,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено: 1) 09.03.2004 р. між позивачем (Комітент) та Приватним підприємством "Металлопром" (Комісіонер, далі по тексту - ПП "Металлопром") укладено договір комісії №008/01, за умовами якого ДП "Синтез-транс" доручило, а ПП "Металлопром" зобов'язалося за дорученням комітента за винагороду здійснювати від свого імені за рахунок комітента реалізацію нерезидентам України товарів, які належать комітенту, укладати договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; укладати договори (митного оформлення товарів) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом; здійснювати інші дії, пов'язані з вищезазначеними операціями, необхідні для виконання доручень комітента; 2) 09.03.2004 р. до вказаного договору комісії укладено додаток №1, відповідно до якого ДП "Синтез-транс" доручило, а ПП "Металлопром" зобов'язалося продати на експорт трубу 10ХI8Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 20x2 (443 кг) в кількості 495.500 п.м. по ціні не нижче 238,43 доларів США за 1 п.м.; трубу 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 14x2 (1361 кг) в кількості 2286.000 п.м. по ціні не нижче 92,72 доларів США за 1 п.м.; 3) вказана продукція придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ойл" (далі по тексту - ТОВ "Дельта-Ойл") згідно договору купівлі-продажу від 09.03.2004 р. № 03-09/СТ, відповідно до умов якого ТОВ "Дельта-Ойл" зобов'язалось продати, а позивач прийняти та оплатити продукцію згідно з додатком №1 трубу 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 20x2 в кількості 495.500 п.м. по ціні без ПДВ 1262,52 грн. за 1 п.м.; трубу 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 14x2 в кількості 2286.000 п.м. по ціні без податку на додану вартість 490,98 грн. за 1 п.м.; 4) на виконання вказаного договору ДП "Синтез-транс" отримало від ТОВ "Дельта-Ойл" за актом приймання-передачі від 09.03.2004 р. № 1 трубу 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 20x2 в кількості 495.500 п.м.; трубу 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 14x2 в кількості 2286.000 п.м. на загальну суму 2 097 550,73 грн. в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 349 591,79 грн.; 5) ДП "Синтез-транс" оплатило отриманий товар 29.04.2004 р. грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями №399 на суму у розмірі 1 711 408,36 грн. та №395 на суму у розмірі 50 000,00 грн.; 6) за актом приймання-передачі № 1 до договору комісії №008/01 від 09.03.2004 р. труба 10х18Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 20x2 в кількості 495.500 п.м. та труба 10ХI8Н10Т-ВД (ЗП502-ВД)ТУ У 27.2-8-74-2003 ф 14x2 в кількості 2286.000 п.м. позивачем передана комісіонеру - ПП "Металлопром"; 7) 30.04.2004 р. сторони договору комісії від 09.03.2004 р. № 008/01 підписали звіт комісіонера, яким комісіонер підтвердив відправку за межі митної території України, відповідно до ВМД від 19.04.2004 р. №70301/4/101779 на загальну суму у розмірі 330 545,03 дол. США.; 8) розрахунок за експортований товар ПП "Металлопром" отримало в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи та досліджених судами попередніх інстанцій листів ТОВ "Фортуна-банк" від 14.12.2005 р. №1086/18-1 та ВАТ КБ з іноземним капіталом "Промекономбанк" від 19.12.2005 р.; 9) в матеріалах справи докази визнання недійсним зазначених договорів у встановленому чинним законодавством порядку відсутні.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Таким чином, на думку судової колегії, для застосування нульової ставки податку на додану вартість по експортним операціям Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено саме встановлення факту вивезення (експортування) платником податку відповідних товарів за межі митної території України.

Відповідно до ч. 3 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як визначено Iнструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) , графа -1 вантажно-митної декларації містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України; графа-8 містить відомості про одержувача товарів (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі-8 зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства); графа-17 містить відомості про країну призначення; графа-29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт (попуску на митному кордоні.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне здійснення експорту за межі України, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 19.04.2004 р. №703010000/4/101779, яка оформлена відповідно до вимог діючого законодавства. Доказів визнання недійсним контракту від 26.03.2004 р. № 45/03 та договору комісії від 09.03.2004 р. № 008/01 на підставі яких експортувалась продукція та видавалась вантажно-митна декларація судами не встановлено. Факт перерахування грошових коштів судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується листами банківських установ, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість та підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 352 282,00 грн. у відповідача не було, а, отже, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2005 р. №84231/2 в частині визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 352 282,00 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 176 141,00 грн. підлягають задоволенню

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат, пов'язаних з оплатою послуг телефонного зв'язку, а саме: договір з підприємством, що надає послуги телефонного зв'язку, рахунок за місяць і платіжні документи, що свідчать про проведені за договором взаєморозрахунки, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність включення таких витрат до складу валових витрат.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про неправомірне включення до складу валових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг телефонного зв'язку, то суми податку на додану вартість, сплачені у складі таких витрат, згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до податкового кредиту не включаються.

Щодо решти позовних вимог, то суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції правомірно відмовили в їх задоволенні, у зв'язку з тим, що позивачем до складу податкового кредиту та складу валових витрат віднесено суми, не підтвердженні первинними документами, як того вимагає діюче законодавство.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в резолютивній частині постанови Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. у справі №32/524 помилково зазначено номер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення "0000532316/2" замість "84231/2", а отже в цій частині п. 2 резолютивної частини постанови Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. у справі №32/524 підлягає зміні. В іншій частині порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі №32/524 судом касаційної інстанції не встановлено

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі № 32/524 залишити без задоволення.

Змінити п. 2 резолютивної частини постанови Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. у справі №32/524 та викласти його в наступній редакції: "Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19.08.2005 р. №84231/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 528 423,00 грн., у тому числі 352 282,00 грн. основного платежу та 176 141,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій".

В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі № 32/524 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .