ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Новокаховської
об'єднаної державної податкової інспекції, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою.
В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що він
15.03.2004 року звернувся до відповідача із заявою про видачу
фіксованого спеціального торгового патенту, проте останній
24.03.2004 року у цьому відмовив, мотивуючи це тим, що за
заявником наявна заборгованість по податкам та обов'язковим
платежам у сумі 4217,67 грн. Вважав цю відмову незаконною,
оскільки дана сума є штрафом, накладеним на нього за результатами
перевірки його підприємницької діяльності і він до теперішнього
часу оскаржує законність як цієї перевірки, так і законність
накладення на нього штрафних санкцій.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області
від 27 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Херсонської області від 07 жовтня 2004 року, скаргу
задоволено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Новокаховська
ОДПI подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і
ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
В касаційній скарзі податкова інспекція посилається на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даного спору суд як першої, так і апеляційної
інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи та з
порушенням норм матеріального і процесуального права ухвалили
рішення про задоволення скарги ОСОБА_1
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1, будучі суб'єктом
підприємницької діяльності, з 01 травня 1999 року по 21 травня
2002 року здійснював підприємницьку діяльність на умовах придбання
спеціального торгового патенту відповідно до вимог Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
В подальшому до вказаного Закону були внесені зміни і з 01
жовтня 2003 року виключено особливий порядок оподаткування шляхом
придбання спеціального торгового патенту.
У зв'язку із зазначеною обставиною ОСОБА_1 15 березня 2004
року звернувся до Новокаховської ОДПI із заявою про переведення
його на спрощену систему оподаткування відповідно до Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 3 липня
1998 року N 727/98, проте відповідач йому в цьому відмовив,
оскільки станом на 15 березня 2004 року, тобто на час звернення до
податкової інспекції, позивач мав податковий борг по податках та
обов'язкових платежах в сумі 4217, 67 грн.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1
звернувся до суду.
За змістом ст. 4 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 3 липня 1998 року N 727/98, перехід
суб'єкта підприємницької діяльності на спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності та видача свідоцтва про право
сплати єдиного податку можливий лише за умови сплати всіх
установлених податків та обов'язкових платежів за попередній
звітний (податковий) період.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом
десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати
єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Таким чином, до повноважень відповідача входить видача
свідоцтва про право сплати єдиного податку або, навпаки, відмова у
видачі такого свідоцтва.
При цьому нормативними актами визначений перелік підстав для
відмови у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку, до
яких, зокрема, відноситься наявність податкової заборгованості
суб'єкта підприємницької діяльності, який бажає перейти на
спрощену систему оподаткування.
Для вирішення питання про неправомірність дій відповідача
вирішальне значення має встановлення наявності передбачених
законодавчими актами підстав для відмови у видачі свідоцтва про
право сплати єдиного податку.
Як видно з матеріалів справи, відповідач в якості такої
обставини називає податковий борг позивача в сумі 4217, 67 грн.,
що існував на час звернення ОСОБА_1 до податкової інспекції.
Зазначена заборгованість є сумою штрафних санкцій, накладених
на позивача за результатами перевірки його підприємницької
діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом
відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається
узгодженим у день отримання платником податків податкового
повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2
цього пункту.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена
платником податків у строки, визначені ст.5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визнається сумою
податкового боргу платника податків.
Дійсно, згідно абз. 1 п.п. 5.2.5. п.5.2 ст. 5 вказаного
Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від
20.02.2003 р. N 550-IV), з урахуванням строків давності платник
податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу
про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після
отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку
зазначене рішення контролюючого органу не підлягає
адміністративному оскарженню.
Однак встановлені судами обставини справи не дозволяють
достовірно стверджувати про оскарження позивачем в судовому
порядку суми податкового боргу, що має значення для вирішення
питання щодо правомірності чи неправомірності дій відповідача щодо
відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
З наявних у матеріалах справи скарг ОСОБА_1 вбачається, що
він оскаржував дії працівників податкової інспекції та податкової
міліції під час перевірки його магазину, однак оскарження таких
дій не можна вважати оскарженням суми податкового зобов'язання.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції
про те, що позивач розпочав процедуру судового оскарження
податкового зобов'язання, що, в свою чергу має наслідком
неузгодження суми такого зобов'язання, а відтак і висновок щодо
неправомірності в такому випадку дій відповідача, є дещо
передчасним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої та
апеляційної інстанції, неповно встановивши обставини справи,
допустили цим самим порушення норм матеріального та процесуального
права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
такі
порушення є підставою для скасування судових рішень судів першої
та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд, під час якого судам слід врахувати наведене, та у
відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221,222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної
податкової інспекції Херсонської області задовольнити частково.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від
27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської
області від 07 жовтня 2004 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий
розгляд в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :