ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі - ВАТ "ЕК
"Херсонобленерго") до Херсонської обласної ради про визнання
недійсним рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" на постанову
Господарського суду Херсонської області від 13 березня 2006 року
та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 22
червня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2005 року ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулось в суд
з позовом до Херсонської обласної ради про визнання недійсним
рішення.
Вимоги обгрунтовувало тим, що 22 грудня 2000 року рішенням №
330 XVI сесії Херсонської обласної ради 23 скликання визнано
радгосп-завод "Янтарний", що відноситься до спільної власності
територіальних громад області, об'єктом, до якого не
застосовується положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" вважало, що дане рішення є
регуляторним актом органу самоврядування, а тому він має
відповідати вимогам Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) (1160-15)
, а саме статті 4 цього Закону, відповідно до якої
рішення має відповідати принципу збалансованості, який полягає у
забезпеченні в регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів
господарювання, громадян та держави.
Крім того позивач зазначав, що відповідно до пункту 9 "б"
Прикінцевих положень Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) (1160-15)
органи місцевого самоврядування зобов'язані протягом
року з дня набрання чинності цим Законом переглянути свої
регуляторні акти та привести їх у відповідність з вимогами статті
4 цього Закону, а тому у відповідності з цим пунктом та
враховуючи, що згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень цього
Закону даний Закон набирає чинності через 3 місяці з дня його
опублікування (перша публікація в газеті "Голос України" № 198 від
22.10.03 р.), відповідач, на думку позивача, повинен був привести
спірне рішення у відповідність з вимогами статті 4 Закону до 22
січня 2005 року.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 13
березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року, в
задоволенні позовної заяви відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права,
просило скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про
задоволення позовної заяви.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2000
року на засіданні XVI сесії Херсонської обласної ради двадцять
третього скликання було прийнято рішення № 330, яким визнано
об'єкт спільної власності територіальних громад області
радгосп-завод "Янтарний" об'єктом, до якого не застосовуються
положення Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
При винесені рішень суди першої та апеляційної інстанції
зазначали наступне.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його
прийняття.
Частиною другою статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що органи державної влади та місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Критерії, згідно яких нормативно-правові акти вважаються
регуляторними, визначені в статті 1 Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) (1160-15)
відповідно до якої акт набуває статусу регуляторного у
разі коли уповноваженим регуляторним органом прийнято
нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого
спрямовані на правове регулювання господарських відносин, або
прийнято інший офіційний письмовий документ, який встановлює,
змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та
щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого
спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також
адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими
органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно
від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що
регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом, даний
документ згідно статті 1 Закону є регуляторним. Оспорюване рішення
не встановлює норми права.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) (1160-15)
не є регуляторними акти, що містять
індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких
одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи.
Враховуючи вище викладене, акт обласної ради, спрямований на
надання певного статусу, у даному випадку визнання об'єкту
спільної власності територіальних громад області радгоспу-заводу
"Янтарний", об'єктом до якого не застосовується положення Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не є регуляторним актом, у розумінні
вище зазначеного Закону.
До того ж, згідно преамбули Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) (1160-15)
цей Закон визначає правові та організаційні засади
реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності.
Суди правильно зазначили, що відповідач є органом місцевого
самоврядування та не є суб'єктом господарської діяльності.
Оспорюване рішення прийнято останнім на виконання функцій, які
покладені на нього саме як на орган місцевого самоврядування.
Радгосп-завод "Янтарний" належить до об'єктів спільної
власності територіальної громади області. Статтею 31 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
передбачено, що до державної
власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська)
власність і власність адміністративно-територіальних одиниць
(комунальна).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
зазначено, що положення цього Закону не застосовуються
до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної
власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні
відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення
щодо цього.
Відповідні статей 326 та 327 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від імені та в інтересах держави України право
власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Згідно статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
право комунальної власності - право
територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно
користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах
майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи
місцевого самоврядування.
За пунктами 1, 2 статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується
розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Саме з метою захистити право власності територіальної громади
та після відповідного звернення радгоспу-заводу "Янтарний"
Херсонською обласною радою було здійснено свої повноваження
суб'єкта права комунальної власності у відповідності до положень
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та статті 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що метою
визнання спірного рішення нечинним, позивач визначає можливість
розпочати процедуру банкрутства, яка вже була припинена з огляду
на існування оспорюваного рішення № 330.
Необхідність порушення провадження по справі про банкрутство
радгоспу-заводу "Янтарний", обумовлено наявністю заборгованості,
останнього перед позивачем. Але наявність такої заборгованості не
є підставою для визнання оспорюваного рішення незаконним.
Стягнення наявної заборгованості є предметом окремого позовного
провадження.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне: надання
послуг з постачання електроенергії є одним із видів діяльності ВАТ
"ЕК "Херсонобленерго".
У відповідності до статті 42 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
підприємництво - це самостійна, ініціативна,
систематична, на власний ризик господарська діяльність, що
здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення
економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того, суди зазначили, що визнання об'єкту комунальної
власності об'єктом, до якого не застосовується положення Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
є виключним правом органів місцевого
самоврядування.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до
правильного висновку, що рішення відповідачем прийнято у межах
наданих повноважень та з дотриманням встановленої законом
процедури і підстав для визнання його нечинним немає.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни
немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" залишити без
задоволення.
Постанову Господарського суду Херсонської області від 13
березня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 22 червня 2006 року по даній справі
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Смокович М.I.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.