ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П.,Чалого
С.Я.,
Маринчак Н.Є.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою державного підприємства "Центр підготовки та
перепідготовки кадрів" на постанову господарського суду Донецької
області від 16.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного
господарського суду від 15.05.2006 року у справі № 23/5пн за
позовом державного підприємства "Центр підготовки та
перепідготовки кадрів" до Управління Пенсійного фонду в
Центрально-Мінському районі м. Горлівки про зменшення суми
заборгованості на 16472,84 грн., -
встановила:
Державне підприємство "Центр підготовки та перепідготовки
кадрів" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного
фонду в Центрально-Мінському районі м. Горлівки про зменшення суми
заборгованості на 16472,84 грн. обгрунтовуючи позові вимоги
посиланням на наступне: знаходження у відділі державної виконавчої
служби Центрально - Міського району м. Горлівки виконавчого
провадження, відкритого на підставі звернення позивача на суму 28
368 грн. 52 коп. з виплати та доставки пенсій; відсутність у
Законі "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
норм, що витрати на доставку та виплату пенсій
відносяться до страхових внесків; Закон України "Про збір на
обов'язкове державне страхування"; віднесення відповідачем витрат
на виплату та доставку пільгових пенсій до страхових внесків, що
протирічить нормам Закону "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
; безпідставне включення
відповідачем у борг позивачу суми 16 042 грн. 44 коп. за якою
пройшов строк позовної давності та 430 грн. 40 коп. пені,
нарахованої як на внески.
Постановою господарського суду Донецької області від
16.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького
апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року, відмовлено у
задоволенні позову державного підприємства "Центр підготовки та
перепідготовки кадрів" до Управління Пенсійного фонду в
Центрально-Мінському районі м. Горлівки.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну
скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької
області від 16.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного
господарського суду від 15.05.2006 року скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено
наступне. Орган пенсійного фонду, з посиланням на статтю 106
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058, надіслав позивачу вимогу про
сплату боргу від 01.10.2004 року №Ю-719 на загальну суму 28737,46
грн. Ця сума складається з 28307,06 грн. - недоїмки та 430,40
грн. - пені.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідно до вимоги про
сплату недоїмки від 01.10.2004 року №Ю-719, недоїмка позивача
склалась за період з грудня 2001 року по вересень 2004 року.
Сторони у справі підтвердили, що- сума, про яку йдеться у
позові, є збором, об'єктом оподаткування яким є фактичні витрати
на виплату та доставку пенсій за списком 2.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
регулює правові, фінансові та
організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування з 01.01.2004 року.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками,
вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків
і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових
санкцій.
Статтею 1 даного Закону до страхових внесків віднесені кошти
відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством,
що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відшкодування до Пенсійного фонду сум фактичних витрат на
виплату і доставку пільгових пенсій (список №2) здійснюється на
підставі пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
та
статей 1-6 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№400.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2, пункту 1 статті 4
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
фактичні витрати на виплату і доставку
пенсій, призначених, відповідно до пунктів "б" -"з" статті 13
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
№1788 є
збором і згідно зі статтею 106, підпункту I пункту 8 Прикінцевих
положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
повинні стягуватися з відповідача на
користь позивача. З огляду на статтю 1 даного Закону суми
визначаються як страхові внески.
Таким чином, судами першої ті апеляційної інстанції зроблено
обгрунтований висновок, що стягнення заборгованості по
відшкодуванню пільгових пенсій закріплено на законодавчому рівні.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з оподаткування, яким
встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів .
З 01.01.2004 року вступив в силу Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, судами
зроблено вірний висновок, що у разі протиріч між нормами вказаних
Законів повинні застосовуватись норми Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Підпунктом 1 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що до набрання чинності законом про
спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду,
страхові внески, що перераховуються до солідарної системи
сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і
в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
для відповідних платників збору.
Враховуючи вказане, суди першої та апеляційної інстанції
дійшли вірного висновку, що норми Прикінцевих положень Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
мають пріоритет перед нормами статті 19 цього Закону,
а збір у розмірі 100% від витрат на виплату та доставку пільгових
пенсій особам за списком 2, який нараховувався з 01.01.2004 року,
трансформувався з 01.01.2004 року у страхові внески.
Згідно пункту 4 статті 18 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство, тобто і положення
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків
визначений виключно Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
. Застосування
фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм цього Закону
передбачене статтею 106 Закону.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції
зроблено обгрунтований висновок щодо необхідності відмови позивачу
у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу державного підприємства "Центр підготовки та
перепідготовки кадрів" відхилити.
Постанову господарського суду Донецької області від
16.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського
суду від 15.05.2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович