ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній
інстанції адміністративну справу
за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Київського міського
голови Омельченка Олександра Олександровича, провадження по якій
відкрито
за касаційною скаргою Київського міського голови Омельченка
Олександра Олександровича на рішення Апеляційного суду міста Києва
від 27 квітня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
бездіяльність Київського міського голови Омельченка О.О.
Вимоги обгрунтовував тим, що він як інвалід першої групи
Великої Вітчизняної війни 25 серпня 2004 року звернувся до
суб'єкта оскарження зі скаргою відносно непогодження з порядком
приватизації земельної ділянки, що знаходиться в його
користуванні. Просив розглянути його скаргу відповідно до вимог
статей 7, 16, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, але суб'єкт оскарження заявнику відповіді на його
заяву не надав, чим порушив його право щодо розгляду його
звернення.
Просив визнати таку бездіяльність неправомірною та такою, що
порушує його права, передбачені статтями 16, 18 Закону України
"Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, та зобов'язати суб'єкта
оскарження особисто розглянути скаргу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого
2005 року в задоволенні скарги відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2005
року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду
першої інстанції скасовано частково, визнано бездіяльність
відповідача неправомірною в частині не повідомлення позивача про
передачу скарги для розгляду компетентним особам, в іншій частині
рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Київський міський голова Омельченко
О.О., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, просив скасувати
оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 як представник позивача у касаційній скарзі просив
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку
з порушеннями норм матеріального та процесуального права під час
ухвалення цих рішень.
Касаційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких
підстав.
Згідно частини першої статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Відповідно до частини 2 статті 16 вказаного Закону скарги
Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів
Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками
державних органів місцевого самоврядування, установ, організацій і
підприємств особисто.
З судових рішень вбачається, що суб'єкт оскарження особисто
розглянув скаргу заявника, який є інвалідом Великої Вітчизняної
війни, та передав для розгляду та надання відповіді начальнику
Головного управління земельних ресурсів Муховикову А.М., який є
першим керівником Головного управління земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації. При цьому суд
апеляційної інстанції посилається на аркуш справи №23.
Однак, такий висновок не відповідає матеріалам справи,
оскільки на зазначеному аркуші справи знаходиться доручення
суб'єкта оскарження, яким останній доручає розглянути скаргу
Муховикову А.М.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відповіді на
скаргу ОСОБА_1 за підписом суб'єкта оскарження.
Отже, висновки судів про те, що суб'єкт оскарження особисто
розглянув скаргу заявника, як цього вимагає частина 2 статті 16
Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, є
передчасними та грунтуються на неповно з'ясованих обставинах.
Також рішення суду апеляційної інстанції не відповідає
положенням частини другої статті 248-7 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року, який був чинним на час
ухвалення оскаржуваних рішень, оскільки при встановленні
обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи
бездіяльність неправомірними і зобов'язує орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, посадову чи службову особу
задовольнити вимоги заявника і усунути порушення.
Всупереч зазначеним у названій нормі правилам суд апеляційної
інстанції, визнавши бездіяльність суб'єкта оскарження в частині
неповідомлення заявника про передачу скарги компетентним особам
для розгляду, не вирішив питання про відновлення порушених прав
заявника.
За таких порушень процесуального та матеріального права
оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Оскільки приписами частини першої статті 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суду касаційної
інстанції заборонено встановлювати нові обставини та досліджувати
докази, тому цю справу необхідно направити на новий розгляд в суд
першої інстанції.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги Київського міського голови Омельченка
Олександра Олександровича та позивача ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 лютого
2005 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня
2005 року в цій справі скасувати та направити справу на новий
розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Панченко О.Н.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Смокович М.I.
Штульман I.В.