ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.,
Гордійчук М.П.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Бахчисарайського районного центру зайнятості на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2005
року у справі № 2-7/4622-2005 за позовом Бахчисарайського
районного центру зайнятості до сільськогосподарського закритого
акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 99669,15
грн., -
встановила:
Бахчисарайський районний центр зайнятості звернувся до суду з
позовом до сільськогосподарського закритого акціонерного
товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 99669,15 грн.
заборгованості по сплаті страхових внесків мотивуючи позовні
вимоги невиконанням відповідачем Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
від 02.03.2000 року та Закону України "Про
розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового соціального
страхування" від 11.04.2002 року.
Рішенням господарського суду АР Крим від 21.02.2005 року
задоволено позов Бахчисарайського районного центру зайнятості
сільськогосподарського закритого акціонерного товариства
"Агрофірма "Крим".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.06.2005 року рішення суду першої інстанції скасоване, у
позові відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду
апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій
просить постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 09.06.2005 року скасувати та залишити без змін рішення
суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне.
Відповідно до статті 4 "Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страховим
випадком є такі види загальнообов'язкового державного соціального
страхування, зокрема, як страхування на випадок безробіття.
На підставі вищевказаного, внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття є внесками на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розумінні
норм преамбули Закону Україні від 21.12.2000 №2181-111
( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому факт того, що Фонд загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим
централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною
організацією та не є Державним цільовим фондом, не змінює
правового положення внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, тому що, відповідно
до статті 2 Закону Україні від 02.03.2000 №1533-111 ( 1533-14 ) (1533-14)
вказані внески є обов'язковими та згідно статті 8 цього Закону
держава є гарантом забезпечення застрахованим особам та надання їм
відповідних соціальних послуг Фондом. Також, норми преамбули
Закону Україні від 21.12.2000 №2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
розділяють та
відрізняють зобов'язання перед державними цільовими фондами, і
зборів та зобов'язання із внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування.
Враховуючи вищевказане, а також те, що форс-мажорні обставини
безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових
зобов'язань та спричинили неможливість сплати позивачем
податкового боргу, судом апеляційної інстанції зроблено правильний
висновок, що відповідно до пункту 18.2. статті 18 Закону Україні
від 21.12.2000 № 2181 -III ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг позивача в
розмірі 99669,15 грн. є безнадійним та підлягає списанню.
Відповідно до пункту 5 Порядку списання безнадійного
податкового боргу платників податків у випадках, передбачених
підпунктами 3.3, 3.4 цього Порядку (податковий борг юридичних або
фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили -
форс-мажорні обставини), платник податків звертається до
контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового
боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючі є
податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми
податків, зборів, інших платежів, які просить списати.
Згідно статті 2 Закону Україні від 21.12.2000 № 2181 -III
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами є, зокрема, органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом.
Відповідно до статті 12 Закону Україні від 02.03.2000 №
1533-Ш ( 1533-14 ) (1533-14)
виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом
правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної
служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції
Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські, районні,
міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Таким чином судом апеляційної інстанції зроблено вірний
висновок, що позивач -Бахчисарайський районний центр зайнятості є
контролюючим органом стосовно внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття, зокрема,
стосовно заборгованості позивача в розмірі 99669,15 грн. Отже, він
повинен зробити дії, передбачені Порядком списання безнадійного
податкового боргу платників податків, зокрема пунктом 5 цього
Порядку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку про те, що несписання позивачем безнадійного податкового
боргу в розмірі 99669,15 грн. порушує права СЗАТ "Агрофірма
"Крим", встановлені пунктом 18.2. статті 18 Закону Україні від
21.12.2000 № 2181-Ш ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове
рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не
допустив порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права,
яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення
справи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс
законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм
матеріального та процесуального права і підстав для його
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Бахчисарайського районного центру зайнятості
відхилити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.06.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович