ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"22" травня 2007 р. Справа № 7/84-0-05
к/с № К-11090/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Каліушко Ф.А.,
розглянувши касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної
державної податкової інспекції
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 15.07.2005 року
та рішення Господарського суду Херсонської області від
04.04.2005 року
у справі № 7/84-0-05
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Любимівське"
до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2005 року Сільськогосподарське товариство з
обмеженою відповідальністю "Любимівське" (далі - СТОВ
"Любимівське") звернулося до господарського суду Херсонської
області з позовною заявою про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Новокаховської ОДПI № 0001352301/0 від
20.07.2004 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
04.04.2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 15.07.2005 року, позов
задоволено: визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення Новокаховської ОДПI № 0001352301/0 від
20.07.2004 року в частині нарахування СТОВ "Любимівське" штрафної
санкції в розмірі 241584,00 грн.; стягнуто з відповідача на
користь позивача судові витрати.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем неправомірно
нараховані штрафні санкції, оскільки проведеною перевіркою
позивача не встановлено факт нецільового використання податку на
додану вартість, а мав місце факт нездійснення акумуляції цих
коштів з банківського рахунку на окремий.
В касаційній скарзі Новокаховська ОДПI просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.07.2005 року та рішення Господарського суду Херсонської області
від 04.04.2005 року у справі № 7/84-0-05 й прийняти нове рішення
про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що не перераховані позивачем на окремий рахунок суми
податку на додану вартість вважаються такими, що використовуються
не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до Державного
бюджету в безспірному порядку. Вказує на те, що норми Порядку
акумуляції коштів, затвердженого Постановою КМУ № 271 від
26.02.1999 ( 271-99-п ) (271-99-п)
року, не звужують правового змісту п.
11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а лише визначають механізм акумуляції та
використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають
сплаті до бюджету.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що за результатами комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства СТОВ "Любимівське" за період з 01.11.2002 року по
31.03.2004 року, складено акт № 68/123-1/30598679.
Перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем в порушення п.
11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97 від 03.04.1997 року (з відповідними змінами
та доповненнями) (надалі - Закон України "Про ПДВ"), п. 4 Порядку
акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999
року № 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
(в редакції Постанови КМУ від 23.04.2001
року № 374 ( 374-2001-п ) (374-2001-п)
) (надалі - Порядок № 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
)
не перераховано на окремий рахунок суми ПДВ в розмірі 241584,00
грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення Новокаховської ОДПI № 0001352301/0 від
20.07.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі
269162,00 грн., з яких 18272,00 грн. - основний платіж та
250890,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач не погоджується з застосуванням штрафних санкцій в
розмірі 241584,00 грн. та просить скасувати в цій частині спірне
податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і
10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на
додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони
стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів
визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №
271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
від 26.02.1999 року "Про Порядок акумуляції та
використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" .
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
на
підставі даних бухгалтерського та податкового обліку
сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку
на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни,
передбачені законодавством для звітності, подають її до органів
державної податкової служби.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з
податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів
(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із
власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою
податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими
товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану
вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується
сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на
окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми
податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий
рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не
за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного
бюджету у безспірному порядку.
Здійснивши юридичний аналіз вищенаведених положень
законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що
правову підставу для стягнення в безспірному порядку до Державного
бюджету сум податку на додану вартість визначає Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Пунктом 11.29 ст. 11
Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено єдину таку
підставу - нецільове використання коштів.
Проведеною перевіркою не було встановлено фактів нецільового
використання позивачем сум податку на додану вартість та порушень
подачі податкової звітності, що свідчить про те, що СТОВ
"Любимівське" в податковій звітності задекларувало суми ПДВ, які
підлягали цільовому використанню.
Той факт, що товариство не перерахувало зазначені кошти на
окремий рахунок, не може бути підставою для стягнення коштів в
безспірному порядку до Державного бюджету України. Отже, спірне
податкове повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних
санкцій в розмірі 241584,00 грн. є таким, що суперечить вимогам
чинного законодавства.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Отже, постанова Запорізького апеляційного господарського
суду від 15.07.2005 року та рішення Господарського суду
Херсонської області від 04.04.2005 року у справі № 7/84-0-05
прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам
справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які
могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та
апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 15.07.2005 року
та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.04.2005
року у справі № 7/84-0-05 - без змін.
Справу № 7/84-0-05 повернути до Господарського суду
Херсонської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К. гідно