УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22"травня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 22.05.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва на рішення господарського суду м.
Києва від 21.02.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.04.2005 року
у справі № 25/541
за позовом ТОВ "Будпостач"
до 1) Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва
2) Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Будпостач" звернулось до господарського суду м. Києва з
позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва та Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №
0002672610/0 від 25.11.2004р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2005 р. по
справі №25/541, яке залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 20.04.2005 року, позов
задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх у касаційному
порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського
суду м. Києва від 21.02.2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20.04.2005 року та прийняти
нове рішення, яким відмовити ТОВ "Будпостач" в задоволені позовних
вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх
інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми
матеріального права, а саме: пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5, п. 4.1 ст. 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.97р. №168/97-ВР (далі-Закон №168), ст. 128 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 1 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Обгрунтовуючи скаргу відповідач1 наполягає на тому, що при
винесені рішення судами не враховано, що дія пп. 5.1.20 п. 5.1 ст.
5 Закону №168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розповсюджується лише на операції, які
передбачають передачу права власності на новозбудоване житло від
платника податку до набувача майна, чим дозволено позивачу
неправомірно застосовувати пільгу з податку на додану вартість.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва
проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Будпостач" з
питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету
податку на додану вартість за період з 01.07.2003р. по
01.01.2004р. За результатами перевірки складено акт №
101/26-062/32455278 від 20.08.2004р.(а.с.10 - 17) .
В акті констатовано, що позивач, як субпідрядник згідно
договору № 5/05 від 05.05.2003р. з ТОВ "Селена Плюс"(генеральний
підрядник) взяв на себе зобов'язання виконувати
будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні та інші роботи згідно
кошторисів затверджених генпідрядником. Оплата за виконані роботи
проводиться генеральним підрядником.
На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у
Шевченківському районі міста Києва було прийнято податкове
повідомлення - рішення від 25.08.2004р. № 0002672610/0, відповідно
до якого позивачеві донараховано 86579, 46 грн. податку на додану
вартість та застосовано фінансові санкції у розмірі 43289,73 грн..
Позивач відобразив суму даної операції, а саме виконання
будівельно-монтажних робіт по будинку № 8 по вул. Велика
Китаївська в Голосіївському районі міста Києва, в деклараціях з
податку на додану вартість в липні 2003 р. у розмірі 93997 грн., в
вересні 2003р. у розмірі 167837 грн., в жовтні 2003р. у розмірі
229553 грн., в листопаді 2003р. у розмірі 101017 грн., в грудні
2003р. у розмірі 157252 грн. в рядку 4 колонки А, як операцію, що
звільнена від оподаткування.
Задовольняючи позовні вимоги судові інстанції дійшли
висновку, що думка відповідачів, яка викладена в акті перевірки
від 20.08.2004р. щодо неправомірного застосування пільги з податку
на додану вартість ТОВ "Будпостач" по виконанню будівельних робіт
по будинку № 8 по вул. Велика Китаївська в Голосіївському районі
міста Києва не відповідає чинному законодавству.
Проте визна ти такий висновок обгрунтованим не можна з огляду
на таке.
Відповідно до пп. 5.1.20 п.5.1. ст.5 Закону №168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, звільняються від оподаткування операції з поставки
житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.
Враховуючи положення ст. 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 1
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право власності у
набувача майна виникає з моменту передачі йому речі.
Договором №05/5 від 05.05.03р. не передбачено передачу прав
власності на новозбудоване житло від платника податку до набувача
майна (фізичною особою) та договір не містить ніяких інших
особливих умов щодо виникнення прав власності на новозбудоване
житло у набувача майна.
Отже, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин,
викладені обставини свідчать про не з'ясування судами всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та
про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам
ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
зазначає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є
порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду
в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та
призвело до прийняття незаконних та необгрунтованих судових
рішень.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно
з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду
справи та вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та
прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.04.2005 року у справі № 25/541 скасувати.
Справу № 25/541 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду М.О.Федоров