ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх
справ (УМВС) України в Полтавській області про визнання дій
неправомірними, стягнення заборгованої пенсії, компенсації за
затримку виплати пенсії та відшкодування моральної шкоди, яка
переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову
Октябрського районного суду м. Полтави від 1 лютого 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2006
року
у с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до УМВС
України в Полтавській області про визнання дій неправомірними.
Зазначав, що після звільнення у вересні 1989 року з органів
внутрішніх справ йому, як ветерану органів внутрішніх справ та
інваліду війни, призначена пенсія згідно Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"
( 2262-12 ) (2262-12)
.
Iз змінами у пенсійному законодавстві набув право на
перерахунок пенсії, розмір якої з 1 січня 2005 року був обмежений
виплатами 50 відсотками нарахованої суми.
Посилаючись на те, що таке обмеження порушує конституційні
вимоги про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав
просив зобов'язати відповідача направити у пенсійний орган
документи про виплату стовідсоткового розмірі перерахованої
пенсії.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1. доповнив позов вимогами
про стягнення заборгованої пенсії з урахуванням компенсації за
затримку її виплати та відшкодування 3 грн. заподіяної
неправомірними діями відповідача моральної шкоди.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 1
лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Полтавської області від 25 квітня 2006 року, в задоволені позову
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення
судами норм матеріального та процесуального права, просить
постановлені рішення скасувати та постановити нове, про
задоволення позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що пенсія ОСОБА_1. призначена, а затим
перерахована відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 43
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких
осіб" ( 1769-15 ) (1769-15)
№1769/IV від 15.06.2004 року пенсії особам
офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам,
які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей
обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною
посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за
посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за
вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення
(надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених
законодавством.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень зазначеного
Закону, останній набирає чинності з січня 2005 року.
Пунктом 2 Прикінцевих положень (із змінами , внесеними згідно
із Законом України від 16.12.2004 р. N 2255-IV ( 2255-15 ) (2255-15)
)
встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, мають право на перерахунок пенсій
з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків
перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року -
100 відсотків перерахованої пенсії. Особам, віднесеним в
установленому законом порядку до ветеранів війни, відповідний
статус яких їм надано за участь у Великій Вітчизняній війні 1941 -
1945 років і у війні з імперіалістичною Японією в серпні - вересні
1945 року, та особам, які брали участь в інших бойових діях, що
передували згаданим війнам, а також дружинам загиблих (померлих)
зазначених осіб раніше призначені пенсії перераховуються і
виплачуються з 1 січня 2005 року у 100-відсотковому розмірі
перерахованої пенсії. У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами
цього Закону розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня
2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія
виплачується в раніше встановленому розмірі.
Оскільки ОСОБА_1. набув право на перерахунок пенсії як особа,
котрій пенсія призначена до змін у пенсійному законодавстві, а
статус ветерана - інваліда війни не пов"язаний з участю у Великій
Вітчизняній війні 1941 - 1945 років і у війні з імперіалістичною
Японією в серпні - вересні 1945 року, та в інших бойових діях, що
передували згаданим війнам, то висновки судів про обгрунтованість
відмови у виплаті з 1 січня 2005 року 100 відсотків перерахованої
пенсії є законними і обгрунтованими.
Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а
посилання на порушення судами норм статей 22, 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статтю 6 Європейської конвенції з прав
людини є помилковими.
Так, всупереч твердженням позивача, при прийнятті змін до
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
права позивача не звужено, а
розширено, оскільки передбачена можливість збільшення пенсії із
застереженням про недопустимість зменшення раніше нарахованих сум.
Оскільки законом встановлені строки виплати нових розмінів
пенсії, то до їх настання ОСОБА_1. не набув права власності на
перераховані суми, тобто відсутній об"єкт захисту у розумінні
положень статті 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 6
Європейської конвенції з прав людини.
За правилами ч. 1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 1 лютого 2006
року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня
2006 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко