ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
при секретарі Мацюк Т.С.
за участю позивача ОСОБА_1., та представника відповідача
ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на
постанову господарського суду Черкаської області від 14 жовтня
2005 року та ухвалу Київського міжобласного господарського суду
від 13 лютого 2006 року у справі за позовом приватного підприємця
ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа на стороні
відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
приватний підприємець ОСОБА_3, про визнання рішень Черкаської
міської ради частково недійсними,
встановила:
У липні 2005 року підприємець ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду із позовом до Черкаської міської ради про
визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 05.07.2005
р. №8-336 в частині надання приватному підприємцю ОСОБА_3
земельної ділянки площею 123,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду на 49
років під площадку для виносної торгівлі.
Крім цього, позивач просив визнати недійсним рішення
Черкаської міської ради від 30.06.2005 р. НОМЕР_1 в частині
надання дозволу підприємцю ОСОБА_3 на розробку проекту відведення
земельної ділянки площею 123,1 кв.м. поАДРЕСА_1 - під площадку для
виносної торгівлі.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що прийняття оспорюваних
рішень є неправомірним, оскільки позивачем у встановленому законом
порядку підтверджено його право на оренду цієї ж земельної
ділянки.
Постановою господарського суду Черкаської області від
14.10.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського
міжобласного господарського суду від 13.02.2006 року, у позові
відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що термін дії договору оренди
земельної ділянки укладений позивачем закінчився, позивач фактично
припинив свою торгівельну діяльність, а також тим, що позивач не
довів наявність переважного права на користування спірною
земельною ділянкою.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач подав
касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені рішення судів
попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позов
задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, місцевим
господарським судом та апеляційною інстанцією невірно застосовані
норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що скарга підприємця ОСОБА_1. підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суди виходили з того, що даний спір є
справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком
погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України( 2747-15 ) (2747-15)
, справа
адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами
виникли у зв'язку з наданням в оренду Черкаською міською радою
приватному підприємцю ОСОБА_1. земельної ділянки загальною площею
73,3 кв.м., яка пізніше була надана в оренду третій особі ОСОБА_3.
у користування в межах, раніше визначених позивачу, на підставі
договору оренди землі від 14.10.1999 року НОМЕР_2.
Предметом спору в даній справі є право користування земельною
ділянкою, зокрема, відновлення порушеного права зі сторони третьої
особи, яка як і позивач, на підставі рішень владного органу
використовує відповідну земельну ділянку.
Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу
виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу
адміністративного судочинства України( 2747-15 ) (2747-15)
, суд закриває
провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства.
Таким чином, якщо провадження за заявою, яку не належить
розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково
порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1
частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства
Українии( 2747-15 ) (2747-15)
.
Враховуючи положення пункту 4 частини 1 статті 230 Кодексу
адміністративного судочинства України( 2747-15 ) (2747-15)
, усі ухвалені в
даній справі судові рішення підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалені в справі судові рішення скасувати. Провадження у
справі закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1. що розгляд таких справ відноситься до
юрисдикції господарських судів.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Судді: