ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     16 травня 2007 року    м. Київ
                          Колегія суддів
         Вищого адміністративного суду України в складі:
 Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
                              I.В.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Бородянському  районі  Київської  області  на  рішення
Бородянського районного суду Київської області від 08 квітня  2004
року та ухвалу апеляційного суду Київської області  від  20  липня
2004  року  у  справі  за  скаргою  ОСОБА_1  на  неправомірні  дії
Державної податкової інспекції у  Бородянському  районі  Київської
області та Державної податкової адміністрації України, -
                           встановила:
     В квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до  суду  із  зазначеною
скаргою, в якій вказував, що визначений йому податковими  органами
ідентифікаційний код  платника  податків  він  не  сприймає  через
релігійні переконання, але його прохання про застосування до нього
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у  Бородянському
районі залишила  без задоволення. У зв'язку з цим скаржник  просив
суд визнати незаконною відмову податкового  органу  щодо  внесення
відмітки до його паспорту про право здійснювати  будь-які  платежі
без ідентифікаційного номеру та  зобов'язати  суб'єкта  оскарження
поставити таку відмітку.
     Рішенням  Бородянського районного суду  від  08  квітня  2004
року, залишеним  без  змін  ухвалою  апеляційного  суду  Київської
області від 20 липня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено  та
зобов'язано   ДПА   України   скасувати,    присвоєний    заявнику
ідентифікаційний номер, зробивши  у  його  паспорті  відмітку  про
право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
     Не  погоджуючись  із  постановленими   по   справі   судовими
рішеннями,  ДПI у Бородянському районі  звернулася  до  Верховного
Суду України  з  касаційною  скаргою  в  порядку  визначеному  ЦПК
України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
         року, в якій,  посилаючись  на  порушення
норм матеріального права, просила вказані судові рішення скасувати
та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити.
     Листом Верховного Суду України від 11.10.2005 р. на  підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          зазначену  касаційну  скаргу  зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
     Згідно з ч. 3 ст. 211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України  "Про  єдиний
державний реєстр фізичних  осіб  -  платників  податків  та  інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття  ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку  платників  податку  та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб  робиться
відмітка про наявність в них права  здійснювати  будь-які  платежі
без ідентифікаційного номеру.
     За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили  з  того,  що  скаржник  вправі,  як  платник   податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
     Доводи касаційної скарги про те, що скаржнику вже  визначений
порядок обліку за ідентифікаційним номером і  немає  підстав  його
міняти, не можуть бути враховані, оскільки  чинним  законодавством
не  передбачено  обмежень  застосування  положень  вказаного  вище
Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
     Таким чином, прийняті по справі рішення  відповідають  нормам
матеріального і процесуального права.
     Відповідно до ч.3 ст.  220-1  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і  залишає  рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224,
230,   231   Кодексу   адміністративного    судочинства    України
( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів, -
                            ухвалила:
     Касаційну   скаргу   Державної   податкової    інспекції    у
Бородянському районі Київської області - залишити без задоволення,
а рішення Бородянського районного суду Київської  області  від  08
квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
20 липня 2004 року - залишити без змін.
     Ухвала набирає законної  сили  з  моменту  її  підписання  та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених  ст.  237  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Судді:  (підписи) 
     З оригіналом згідно
     Суддя  О.I. Панченко