ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Юрченка В.В.,Ліпського Д.В.
розглянувши у порядку попереднього розгляду справу за позовом
ОСОБА_1 до УМВС України в Донецькій області, про стягнення
одноразової допомоги, втраченого заробітку, збитків та моральної
шкоди за його касаційною скаргою на рішення Ворошиловського
районного суду м.Донецька від 11 березня 2004 року та на ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2004 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
УМВС України в Донецькій області в якому просив стягнути з
відповідача на його користь одноразову допомогу в сумі 114100
грн., втрачений заробіток по 1025 грн. щомісячно, заборгованість
по щомісячних платежах за 4 роки - 49200 грн., відшкодувати збитки
та упущену вигоду у зв'язку з порушенням його прав та законних
інтересів, підвищенням життєвого рівня, цін та послуг, а також
інфляції у два рази 100000 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000
грн. Свої вимоги мотивував тим, що він працював в УМВС України в
Донецькій області, наказом від 25 лютого 2000 року звільнений в
запас з визнанням негодним до військової служби та зняттям з
військового обліку. При виконання службових обов'язків йому було
причинено каліцтво. Висновком МСЕК від 14 березня 2000 року він
визнаний інвалідом 2 групи з втратою 70% працездатності,
інвалідність безстрокова. Оскільки місячний заробіток старшого
оперуповноваженого з особливо важливих справ УКР УМВС України в
Донецькій області становить 1630 грн., позивач вважав, що має
право на зазначені виплати.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 травня
2004 року залишено без змін рішення Ворошиловьского районного суду
м.Донецька від 11 березня 2004 року, яким в задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який
направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду
України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені
судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення
позовних вимог, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій
порушили норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної
скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової
оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування ухвалених по справі судових рішень.
Судами встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу в органах
внутрішніх справ і 25 лютого 2000 року був звільнений в запас з
визнанням негодним до військової служби та зняттям з військового
обліку. Висновком МСЕК від 14 березня 2000 року йому встановлено 2
група інвалідності, причиною інвалідності є травма, отримана в
період проходження служби в ОВС при виконання службових обов'язків
по охороні суспільного порядку. Страховою компанією
"Оранта-Донбас" 27 березня 2001 року позивачу було виплачено 3188
грн. та за рішенням Печерського районного суду м.Києва з НАСК
"Оранта" на користь позивача було стягнуто страхова сума у розмірі
37296 грн.
Зазначені правовідносини регулюються Законом України "Про
міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
та Положенням про порядок та умови державного
обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького
та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ
України. Відповідно до ч.1,2,6 ст.23 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ) (565-12)
працівник міліції підлягає обов'язковому страхуванню на
суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку
він займав, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також
коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств,
відомств, підприємств, установ і організацій. У разі каліцтва,
заподіяного працівникові міліції при виконанні службових
обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження
служби але не пізніше як через три місяці після звільнення зі
служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок
захворювання або нещасного випадку, що мало місце у період
проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в
розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (
залежно від ступеня втрати працездатності ) і призначається пенсія
по інвалідності.
Порядок та умови страхування працівників міліції визначаються
вищезазначеним Положенням, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 ( 59-91-п ) (59-91-п)
.
Оскільки, встановлено, що у відповідності до зазначеного
положення НАСК "ОРАНТА" виплатила позивачу страхові суми, джерелом
яких є кошти державного бюджету внесені Міністерством внутрішніх
справ України на спеціальний рахунок НАСК "Оранта" суди дійшли до
обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що посилання касатора в касаційній скарзі на
порушення судами норм матеріального та процесуального права не
знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами
повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм
належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм
змістом та формою відповідає вимогам матеріального та
процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2004 року та
рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 березня
2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Донецькій
області, про стягнення одноразової допомоги, втраченого заробітку,
збитків та моральної шкоди - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський