ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
                   13 червня 2007 року м. Київ
 
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
 
     суддів - Бутенка В.I.(доповідач),
 
     Лиски Т.О.,
 
     Панченка О.I.,
 
     Сороки М.О.,
 
     Штульмана I.В.,
 
     розглянувши  в  порядку  письмового  касаційного  провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  голови  Центрального
районного  суду  м.   Сімферополя,   треті   особи   прокурор   м.
Сімферополя,  голова  дисциплінарної  комісії  суддів   Автономної
Республіки Крим, про визнання дій незаконними, -
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     ОСОБА_1. звернувся до суду  із  вказаним  позовом  до  голови
Центрального  районного  суду  м.  Сімферополя  про  визнання  дій
незаконними.
 
     Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 06 січня
2006 року позовну заяву ОСОБА_1. залишено без руху та  встановлено
строк для усунення її недоліків, а саме зазначити  зміст  позовних
вимог, оскільки не всі викладені вимоги відносяться до компетенції
суду, не було зрозуміло зміст  вимог  щодо  ухвалення  додаткового
рішення.
 
     В установлений  строк  позивач  недоліки  позовної  заяви  не
усунув, а тому ухвалою Київського районного  суду  м.  Сімферополя
від 06 березня 2006 року її повернуто ОСОБА_1.
 
     Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  03
липня 2006 року це судове рішення скасовано, провадження у  справі
закрито  з  тих  підстав,  що  в   даному   випадку   оскаржуються
процесуальні дії судді під час здійснення правосуддя.
 
     Не погоджуючись із  вказаними  судовими  рішеннями,  ОСОБА_1.
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити
нове рішення про задоволення його позову.
 
     В  скарзі  він   посилається   на   порушення   судами   норм
матеріального та процесуального права.
 
     Колегія  суддів  вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
 
     Закриваючи провадження у справі,  суд  апеляційної  інстанції
виходив  з  того,  що  ОСОБА_1.  в  даному  випадку   оскаржуються
процесуальні дії судді  під  час  здійснення  правосуддя,  а  тому
дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду у суді.
 
     Крім того,  судом  зазначено,  що  процесуальні  акти  і  дії
суддів,  які  стосуються  вирішення  питань  підвідомчості   судам
спорів, порушення і відкриття справ, підготовки  їх  до  розгляду,
судовий  розгляд  справ  у  першій  інстанції,  в  апеляційному  і
касаційному порядку та прийняття по них судових  рішень,  належить
до сфери правосуддя, і  можуть  бути  оскаржені  лише  в  судовому
порядку  відповідно  до  процесуального   законодавства   України.
Пред'явлення позову до  іншого  суду  першої  інстанції  з  питань
оскарження  актів  і  дій  суддів  або   судів,   які   стосуються
правосуддя, неможливий.
 
     При  цьому  суд  посилався  на  положення  ст.ст.  126,   129
Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  згідно   яких   судді   при
здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише  закону  і  що
вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, а також  на  ст.
55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , згідно яких до суду  можуть
бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність  посадових  і
службових осіб  органів  судової  влади,  які  належать  до  сфери
управлінської діяльності.
 
     Однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем  ставиться
питання про визнання неправомірними дій відповідача і зобов'язання
останнього видати копії матеріалів кримінальної справи,  у  видачі
яких йому відмовлено в зв'язку з тим, що видача  таких  матеріалів
чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачена.
 
     Таким  чином,  позивач  фактично  оскаржує  управлінську  дію
відповідача,  яка  не  є  процесуальною  дією,  що  направлена  на
здійснення правосуддя, і може бути оскаржена в судовому порядку, а
тому у суду апеляційної інстанції не було  достатніх  підстав  для
закриття провадження у справі.
 
     Враховуючи викладене, колегія суддів вважає,  що  апеляційним
судом  під  час  розгляду  справи  були  допущені  порушення  норм
процесуального права, які призвели до  ухвалення  ним  незаконного
рішення.
 
     За  таких  обставин,  згідно  вимог  ст.  227   КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  оскаржене  судове  рішення  підлягає  скасуванню,  а
справа направленню до суду апеляційної інстанції  для  продовження
апеляційного розгляду.
 
     Керуючись ст.ст. 220, 222, 221, 223,  227,  230  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
 
     Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  від  03
липня 2006 року скасувати.
 
     Справу  направити   до   суду   апеляційної   інстанції   для
продовження апеляційного розгляду.
 
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
 
     Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          рішення  суду
касаційної  інстанції  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного  місяця  з
дня відкриття таких обставин.
 
     С у д д і :