ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської
області від 24 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Дніпропетровської області від 22 січня 2004 року у справі за
скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної
виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції
Дніпропетровської області, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного
виконавця відділу державної виконавчої служби П'ятихатського
районного управління юстиції Дніпропетровської області щодо видачі
розпорядження про примусове стягнення штрафу.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської
області від 24 жовтня 2003 року у задоволенні скарги ОСОБА_1
відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22
січня 2004 року рішення П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області від 24 жовтня 2003 року залишено без
зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів,
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати рішення судів і ухвалити нове рішення, яким задовольнити
його скаргу.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
за таких підстав.
Відповідно до пункту 2 статті 359 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
1963 року, який діяв на час винесення
постанови від 19.01.1998 року, строки пред'явлення до виконання
постанов інших органів встановлюються відповідним законодавством.
Згідно зі статтею 303 Кодексу України про адміністративні
правопорушення строк пред'явлення до виконання постанов про
притягнення до адміністративної відповідальності складає 3 місяці.
Відповідно до пункту 4 статті 359 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1501-06 ) (1501-06)
1963 року, який діяв станом на 1998
рік, строк давності переривається пред'явленням виконавчого
документа до виконання, якщо законодавством не встановлено інше.
Статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що постанови органів (посадових осіб),
уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення
виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання -
протягом трьох місяців.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
строки пред'явлення виконавчого документа
до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до
виконання; частковим виконанням рішення боржником; надання судом,
який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Судами встановлено, що постановою № 54 від 19.01.1998 року
начальником управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському
районі Дніпропетровської області за вчинення правопорушення,
передбаченого статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, ОСОБА_1. піддано адміністративному штрафу у
розмірі 340 грн. Зазначена постанова вперше звернута до
примусового виконання 12.02.1998 року. Після чого по ній
проводилась переписка між відповідними органами і було відкрито
виконавче провадження. А 03.12.2002 року державним виконавцем
винесено розпорядження про направлення постанови № 54 від
19.01.1998 року до управління Пенсійного фонду України в
П'ятихатському районі Дніпропетровської області для виконання.
Після чого за період з 01.01.2003 року по 01.09.2003 року із
ОСОБА_1. на підставі зазначених документів стягнуто на користь
держави 260,90 грн.
Виходячи з наведеного та з урахуванням наданого суду
виконавчого провадження з перепискою щодо направлення постанови на
виконання протягом 1998-200 років, суди дійшли висновку, що
державною виконавчою службою додержаний трьох місячний строк
звернення до виконання виконавчого документа.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, які,
відмовляючи в задоволенні скарги, виходили з того, що
розпорядження про примусове стягнення штрафу винесено відповідно
до вимог чинного закону.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального
чи процесуального права, які наведені у статтях 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, і підстави для їх зміни чи
скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської
області від 24 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Дніпропетровської області від 22 січня 2004 року у справі за
скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної
виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції
Дніпропетровської області - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко