ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 травня 2007 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     головуючого Співака В.I.,
 
     суддів Білуги С.В.,
     Гаманка О.I..,
     Заїки М.М.,
     Загороднього А.Ф.,
     при секретарі Замезі Ю.I.,
 
     розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
управління Міністерства внутрішніх справ України  в  Миколаївській
області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва  від
09.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від
17.03.2006р.  по  справі  за   позовом   ОСОБА_1   до   управління
Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області  про
визнання  неправомірними  дій  щодо  перерахунку  стажу  служби  у
підрозділі карного розшуку та проведення перерахунку пенсії, -
 
                           встановила:
 
     У  червні  2005  року  ОСОБА_1  звернувся   до   Центрального
районного суду м. Миколаєва з позовом до  управління  Міністерства
внутрішніх справ України  в  Миколаївській  області  про  визнання
неправомірними дій щодо  перерахунку  стажу  служби  у  підрозділі
карного розшуку та проведення перерахунку пенсії.
 
     Постановою  Центрального  районного  суду  м.  Миколаєва  від
09.11.2005р.  позов  ОСОБА_1  було  задоволено  частково.  Визнано
неправомірними  дії  управління  Міністерства   внутрішніх   справ
України у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у  задоволені
його заяви в частині здійснення перерахунку стажу  його  служби  у
підрозділах карного розшуку та  відповідного  перерахунку  пенсії.
Зобов'язано управління Міністерства  внутрішніх  справ  України  у
Миколаївській  області  задовольнити  заяву  ОСОБА_1   в   частині
здійснення перерахунку стажу його  служби  у  підрозділах  карного
розшуку та відповідного перерахунку пенсії. В  решті  позову  було
відмовлено.
 
     Ухвалою   апеляційного   суду   Миколаївської   області   від
17.03.2006р. апеляційну скаргу управління Міністерства  внутрішніх
справ України в Миколаївській області було відхилено, а  постанову
Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.11.2005р. залишено
без змін.
 
     Управління   Міністерства   внутрішніх   справ   України    в
Миколаївській області подало  касаційну  скаргу,  в  якій  просить
постанову   Центрального   районного   суду   м.   Миколаєва   від
09.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від
17.03.2006р. скасувати та прийняти  нове  рішення  про  відмову  в
задоволенні позову ОСОБА_1
 
     Перевіривши наведені  доводи  в  касаційній  скарзі,  рішення
судів щодо застосування судами  першої  та  апеляційної  інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Судами першої та апеляційної інстанції було  встановлено,  що
наказом  начальника  управління  Міністерства   внутрішніх   справ
України  в  Миколаївській  області  №  55  від  21.05.1999р.   був
звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б"  Положення
про проходження служби рядовим та  начальницьким  складом  органів
внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я). З червня
1999 року йому була призначена пенсія. Оскільки на думку  позивача
йому було невірно визначено вислугу років та до складу  заробітної
плати не було включено доплату за роботу в нічний час і  щомісячну
доплату за час проходження служби після набуття права на пенсію за
вислугу років, він звернувся до суду.
 
     Відповідно до частини 3 статті 43 Закон України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького  і  рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"  ( 2262-12 ) (2262-12)
        
для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади  за  посадою,
військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка  за  вислугу
років, надбавки за вчене звання і вчену  ступінь,  кваліфікацію  і
умови служби у  порядку  і  розмірах,  що  визначаються  Кабінетом
Міністрів України.
 
     Згідно пункту 7  постанови  Кабінету  Міністрів  України  від
17.07.1992р. № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
         пенсії обчислюються з таких  видів
грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим
званням та відсоткової  надбавки  за  вислугу  років  у  розмірах,
установлених  за  останньою  штатною   посадою,   займаною   перед
звільненням,  а  також  щомісячних  додаткових   видів   грошового
забезпечення  (надбавки,  доплати,  підвищення,  крім   щомісячних
надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на  пенсію
за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх  згодою
та в інтересах справи на службі) та премії.
 
     Відповідно  до  пункту  3  Указу   Президента   України   від
04.10.1996р. № 926 ( 926/96 ) (926/96)
         керівникам внутрішніх справ у  межах
асигнувань, що виділяються на утримання цих органів надано  право,
а не обов'язок  встановлювати  особам  рядового  і  начальницького
складу органів внутрішніх справ, які  мають  право  на  пенсію  за
вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою
та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від
25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
 
     Отже,  виходячи   з   вимог   вищенаведеного   законодавства,
врахування  до  складу  заробітної  плати,  з  якої  призначається
пенсія, доплати за  роботу  у  нічний  час  не  передбачається,  а
доплата за час проходження служби після набуття права на пенсію за
вислугу років  не  передбачає  обов'язковість  її  призначення  та
отримання.
 
     Відповідно до статті 58  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        
закони та інші нормативно-правові акти не мають  зворотної  дії  в
часі,  крім  випадків,  коли  вони  пом'якшують   або   скасовують
відповідальність особи.
 
     Таким чином  суди  дійшли  помилкового  висновку  щодо  права
позивача на пільгове обчислення  періоду  його  служби  у  карному
розшуку з 1981р. по 1991р., оскільки останнього було  звільнено  в
травні 1999 року, а зміни до постанови Кабінету Міністрів  України
від 17.07.1992р. №  393  ( 393-92-п ) (393-92-п)
        ,  якими  визначено  пільгове
обчислення періоду  служби  в  карному  розшуку,  були  внесені  у
листопаді 2001 року.
 
     Обставини справи встановлені судами повно  і  правильно,  але
судами невірно  застосовано  норми  матеріального  права,  а  тому
рішення  судів  першої   та   апеляційної   інстанції   підлягають
скасуванню  з  постановленням  нового  рішення   про   відмову   в
задоволенні позову ОСОБА_1
 
     Керуючись  ст.ст.   220,   222,   223,   229,   230   Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія
суддів -
 
                           постановила:
 
     Касаційну скаргу  управління  Міністерства  внутрішніх  справ
України в Миколаївській області задовольнити.
 
     Постанову  Центрального  районного  суду  м.  Миколаєва   від
09.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від
17.03.2006р.  по  справі  за   позовом   ОСОБА_1   до   управління
Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області  про
визнання  неправомірними  дій  щодо  перерахунку  стажу  служби  у
підрозділі карного розшуку  та  проведення  перерахунку  пенсії  -
скасувати.
 
     Постановити нове рішення.
 
     У  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до  управління  Міністерства
внутрішніх справ України  в  Миколаївській  області  про  визнання
неправомірними дій щодо  перерахунку  стажу  служби  у  підрозділі
карного розшуку та проведення перерахунку пенсії - відмовити.
 
     Постанова оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий В.I. Співак
 
     Судді С.В. Білуга
 
     О.I. Гаманко
 
     М.М. Заїка
 
     А.Ф. Загородній
 
     Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга