ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
15 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф.,Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній
інстанції адміністративну справу
за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії тимчасово виконуючого
обов'язки Генерального директора Українського виробничого
об'єднання по виробництву залізобетонних конструкцій ВО
"Укртрансзалізобетон" (далі - ВО "Укртрансзалізобетон") ОСОБА_2,
Кабінету Міністрів України (далі - КМ України), Фонду державного
майна України (далі - ФДМ України), провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою КМ України на рішення Дарницького
районного суду міста Києва від 01 березня 2005 року та ухвалу
Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою про
визнання неправомірними дій КМ України та скасування розпорядження
КМ України від 28 липня 2004 року НОМЕР_1, визнання дій ФДМ
України неправомірними та скасування його наказу від 21 вересня
2004 року НОМЕР_2, визнання дій тимчасово виконуючого обов'язки
Генерального директора Українського ВО "Укртрансзалізобетон"
ОСОБА_2 незаконними та скасування акту прийому - передачі від 14
вересня 2004 року.
Вимоги обгрунтовував тим, що він є учасником ТОВ
"Транстехсервіс", яке було засноване з метою приватизації
цілісного майнового комплексу і автобази ВО "Укртрансзалізобетон".
05 січня 2005 року на зборах ТОВ "Транстехсервіс" він дізнався
про неправомірні рішення та дії суб'єктів оскарження, які
порушують його пріоритетні права як учасника ТОВ "Транстехсервіс"
на приватизацію підприємства ВО "Укртрансзалізобетон" шляхом його
викупу.
Просив суду задовольнити вимоги скарги та визнати незаконними
дії суб'єктів оскарження та скасувати вище зазначені акти.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01
березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
міста Києва від 29 червня 2005 року, вимоги скаржника задоволені в
повному обсязі.
У касаційній скарзі КМ України, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, просив скасувати ухвали судів.
Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник як один з
членів трудового колективу ВО "Укртрансзалізобетон" приймав участь
у створенні ТОВ "Транстехсервіс", статутом якого передбачено, що
товариство створено трудовим колективом з метою викупу автобази
"Укртрансзалізобетон" та подальшої господарської діяльності.
На підставі статті 7 Закону України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств" ( 2171-12 ) (2171-12)
трудовий колектив ВО
"Укртрансзалізобетон" проявив ініціативу щодо приватизації
цілісного майнового комплексу та автобази ВО "Укртрансзалізобетон"
шляхом подання заяви про включення підприємства до переліку
об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Згідно з наказом ФДМ України "Про перелік об'єктів, що
підлягають приватизації" від 29 липня 2003 року об'єкти, визначені
в додатках до наказу, включені до переліків об'єктів державної
власності групи А, що підлягають приватизації відповідно до
Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.
Фонд державного майна України після проведення всіх
підготовчих дій для здійснення приватизації вище зазначеного
майнового комплексу, наказом від 07 липня 2004 року № 1368
( v1368224-04 ) (v1368224-04)
вносить зміни до свого попереднього наказу від 29
липня 2003 року № 1329, яким виключає з переліку об'єктів групи А,
що підлягають приватизації, цілісний майновий комплекс і автобазу
ВО "Укртрансзалізобетон".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2004
року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 27 вересня 2004 року та ухвалою Вищого
господарського суду України від 28 жовтня 2004 року, визнано
частково недійсним наказ ФДМ України від 07 липня 2004 року № 1368
( v1368224-04 ) (v1368224-04)
в частині внесення змін до наказу ФДМ України від
29 липня 2003 року № 1329.
Однак, рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня
2004 року відповідачами не виконано.
Крім того, Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження
від 28 липня 2004 року НОМЕР_1 "Про передачу цілісного майнового
комплексу ВО "Укртрансзалізобетон" із сфери управління корпорації
"Укртрансбуд" до сфери управління Міністерства внутрішніх справ
України".
21 жовтня 2004 року ФДМ України видав наказ НОМЕР_2 № "Про
внесення змін до наказу ФДМУ від 29 липня 2003 року № 1329", в
якому наказує регіональному відділенню ФДМУ по місту Києву
відмінити прийняті рішення про здійснення приватизації
підприємства ВО "Укртрансзалізобетон".
Звідси, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що
трудовий колектив ВО "Укртрансзалізобетон" в тому числі і заявник
набули право на здіснення приватизації спірного об'єкту з моменту
включення його в перелік об'єктів, що підлягають приватизації
шляхом викупу на підставі зазначеного наказу ФДМ України, але
оскаржуваними рішеннями та діями відповідачів заявник був
позбавлений права на прийняття участі у приватизації цілісного
майнового комплексу і автобази ВО "Укртрансзалізобетон".
Однак, такий висновок судів в частині того, що оспорюваними
рішеннями та діями відповідачів були порушені права позивача є
передчасним.
З роз'яснень Конституційного Суду України, викладених в
рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 ( v018p710-04 ) (v018p710-04)
(справа
про охоронюваний інтерес), можна зробити висновок, що учасник
товариства може захищати свої права та охоронювані законом
інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення,
оспорювання чи визнання самим товариством, учасником якого він є,
органами чи іншими учасниками цього товариства.
З матеріалів справи вбачається, що стороною в спірних
правовідносинах є ТОВ "Транстехсервіс", а не позивач, який є лише
учасником цього товариства.
Отже, належним позивачем у справі є ТОВ "Транстехсервіс",
яке всупереч положенням ст.105 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року не було притягнуте до участі у
справі.
За таких порушень норм процесуального права та неповного
з'ясування обставин справи оскаржувані рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої
інстанції.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити
частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 червня
2005 року скасувати та направити справу в суд першої інстанції на
новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Горбатюк С.А.
/підпис/ Мироненко О.В.
/підпис/ Чумаченко Т.А.