ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватної фірми "Принт"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 21.07.2005 р.
у справі № 18/88 господарського суду Запорізької області
за позовом приватної фірми "Принт"
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.
Запоріжжя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
10.05.2005р. позов задоволено: визнані недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПI у Заводському районі м. Запоріжжя від
23.07.2004 р. № 0000822301/0 про визначення ПФ "Принт" податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 800,80 грн., у
тому числі основний платіж - 14 625,00 грн., штрафні санкції - 7
175,80 грн., від 05.11.2004р. № 0000832301/2 про визначення
вказаному підприємству податкового зобов'язання з зазначеного вище
платежу у сумі 23 294,50 грн. /основний платіж - 15 557,00 грн.,
штрафні санкції - 7 737,50 грн./, від 17.01.2005р. № 0000822301/3
про визначення позивачу податкового зобов'язання з цього ж платежу
у сумі 45 273,00 грн. /30 182,00 грн. - основний платіж, 15 091,00
грн. - штрафні санкції/.
Висновок суду першої інстанції вмотивований недоведеністю
відповідачем, на якого частиною 2 статтею 71 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
покладений обов'язок щодо доказування правомірності
спірних податкових повідомлень-рішень, того, що вартість ввезених
позивачем на митну територію України товарів не підлягала
включенню до складу валових витрат виробництва позивача у
відповідних звітних податкових періодах, і, як наслідку,
необхідності відшкодування сплаченого ПДВ за рахунок джерел,
відмінних від податкового кредиту.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
21.07.2005р рішення господарського суду Запорізької області
змінено, а саме: позов задоволено частково; податкове
повідомлення-рішення від 17.01.2005р. № 0000822301/3 визнано
недійсним в частині визначення ПФ "Принт" податкового
зобов'язання в сумі 30 182,00 грн. основного платежу та 14 913,30
грн. штрафних санкцій; в іншій частині позовних вимог в
задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване посиланням
на підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункт 5.1 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
висновком про те, що за змістом цих норм право на податковий
кредит з податку на додану вартість, сформованого за рахунок сум
податку, сплаченого /нарахованого/ в ціні придбання товарів,
обмежене сумою фактичних витрат, здійснених платником податку як
компенсація вартості таких товарів, придбаних для подальшого
використання у власній господарській діяльності платника податку.
Виходячи з тієї обставини, що відповідачем при прийнятті
податкового повідомлення-рішення від 17.01.2005р. № 0000822301/3,
прийнятого за результатами розгляду скарги ПФ "Принт" на податкові
повідомлення -рішення від 23.07.2004 р. № 0000822301/0 та від
05.11.2004р. № 0000832301/2, поданої до ДПА України в порядку
адміністративного узгодження податкових зобов'язань, визначених
зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, порушено вимоги
пункту 6.6 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" щодо обов'язку прийняття податковим органом
окремого податкового повідомлення на суму збільшення податкового
зобов'язання у разі, коли внаслідок адміністративного оскарження
податкових повідомлень-рішень сума податкового зобов'язання,
визначена такими податковими повідомленнями-рішеннями, підлягає
збільшенню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнанню
недійсним підлягає податкове повідомлення-рішення від 17.01.2005р.
№ 0000822301/3 в частині тих сум податкового зобов'язання з ПДВ,
які увійшли до складу податкових зобов'язань, визначених
податковими повідомленнями-рішеннями від 23.07.2004р. №
0000822301/0 та від 05.11.2004р. № 0000832301/2, а саме: в сумі 30
182,00 грн. основного платежу та 14 913,30 грн. штрафних санкцій,
так само як через наявність порушень позивачем вимог підпункту
7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не підлягають задоволенню вимоги ПФ
"Принт" щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від
23.07.2004 р. № 0000822301/0, від 05.11.2004р. № 0000832301/2 та
від 17.01.2005р. № 0000822301/3 в частині визначення податкового
зобов'язання з ПДВ в сумі штрафних санкцій 177,70 грн., яка
відповідає сумі збільшення податкового зобов'язання за
результатами розгляду скарги позивача.
В касаційній скарзі ПФ "Принт" просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду
першої інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції,
зокрема підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується
наявною у справі копією акту перевірки ПФ "Принт" від 22.07.2004
р. № 830/23-221/20489960, фактичною підставою для визначення
позивачу сум податкового зобов'язання згідно спірних податкових
повідомлень-рішень слугував висновок податкової інспекції,
викладений в зазначеному акті перевірки, про порушення позивачем
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок віднесення до податкового
кредиту в період з 1.04.2001р. по 31.03.2004р. 30 818,00 грн.,
нарахованої на різницю між митною та фактурною вартістю товарів,
зазначених у наявних в матеріалах справи вантажних митних
деклараціях, без понесення позивачем витрат на сплату зазначеної
різниці.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
редакції, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення,
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Згідно пункту 1.11 статті 1 зазначеного Закону валові витрати
виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що
підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
У зв'язку з тим, що наведеними правовими нормами право на
віднесення до податкового кредиту сплаченої /нарахованої/
платником податку в ціні придбання товарів /робіт, послуг/ суми
ПДВ пов'язане саме зі здійсненням компенсації вартості товарів
/робіт, послуг/, які придбаваються, а відтак із сумою витрат,
фактично понесених платником податку у зв'язку з придбанням
товарів /робіт, послуг/, яка відповідає договірній вартості /без
урахування ПДВ/ товарів /робіт, послуг/, та за безспірності по
справі факту витрат позивача у зв'язку з придбанням товарів за
імпортними контрактами у сумі, що відповідає їх фактурній
вартості, за якою і відбулося їх оприбуткування, суд апеляційної
інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність дій
позивача по формуванню податкового кредиту за рахунок сум ПДВ,
сплачених митним органам, виходячи з митної вартості товарів,
встановленої митним органом в цілях здійснення митного оформлення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дав
правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку
про відсутність законних підстав для визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 23.07.2004р. № 0000822301/0, від
05.11.2004р. № 0000832301/2 повністю та від 17.01.2005р. №
0000822301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в
сумі штрафних санкцій 177,70 грн. Натомість суд першої інстанції
помилково вважав, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі
заявлених позовних вимог внаслідок неправильного застосування
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної
скарги відповідно до частини 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 17.01.2005р. № 0000822301/3
на суму основного платежу 30 182,00 грн. та на суму штрафних
санкцій 14 913,30 грн. в касаційному порядку не оскаржуються.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення,
а постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.05.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.