П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою приватного підприємства "Союз-Центр" на
постанову господарського суду Чернігівської області від 25 липня
2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 14 листопада 2006 року у справі №7/147а за позовом відділення
Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до ПП
"Союз-Центр" про стягнення штрафних санкцій,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у Чернігівській області звернулося до суду з позовом до
ПП "Союз-Центр" про стягнення штрафних санкцій за невиконання
нормативу робочих місць для інвалідів в розмірі 3540,00грн.Позовні
вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не сплатив штрафні санкції
за незабезпечення працевлаштування інвалідів на своєму
підприємстві згідно відповідних нормативів робочих місць, чим
порушив Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та Порядок сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 25
липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року,
позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями ПП "Союз-Центр" подало
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2006 року
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14
листопада 2006 року посилаючись на порушення господарськими судами
норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки
обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з
наступного.
Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників
облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у
кількості одного робочого місця.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів (затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем
інваліда може бути:
- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з
урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути
використано для його працевлаштування;
- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце,
обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і
пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи
нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації
медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і
знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на
виробництві, так і вдома.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць
для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється
при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги
відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі
реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Згідно п.3.3. Iнструкції щодо заповнення форми N 10-ПI "Звіт
про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня
2004 р. N 338) у рядку 03 звіту відображається кількість
інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих
місцях, створених підприємством, відповідно до нормативу робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого
статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач подавав
позивачеві Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за
2005 рік. Згідно цього звіту кількість інвалідів - штатних
працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених
позивачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, складає 1
особу.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування
інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
дає підстави зробити
висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих
місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і
працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що керівники
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання у разі незабезпечення нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів несуть
відповідальність у встановленому законом порядку.
Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих
інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності ПП
"Союз-Центр", яка могла настати лише у випадку, не вчинення
останнім прямо передбачених законодавством заходів.
Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на
момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на
працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому
відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській
області не мало правових підстав накладати штрафні санкції за
невиконання нормативу робочих місць для інвалідів,
працевлаштування яких здійснюється органами державної влади,
місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.
За таких обстав колегія суддів приходить до висновку, що
судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і
правильно, але при цьому суди неправильно застосували норми
матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що
призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначена
обставина відповідно до ст.229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою
для скасуванню постановлених судами першої та апеляційної
інстанцій судових рішень, з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись статтями 220, 223, 229, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Союз-Центр"
задовольнити.
Скасувати постанову господарського суду Чернігівської області
від 25 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 14 листопада 2006 року та ухвалити нове
судове рішення.
В задоволенні позову відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у Чернігівській області про стягнення з приватного
підприємства "Союз-Центр" штрафних санкцій в розмірі 3540,00грн. -
відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді