ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу № АС-04/231-06 за позовом Харківського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про
стягнення суми, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року Харківське обласне відділення ФСЗI
звернулось до господарського суду із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ВАТ
"Харківська ТЕЦ-5" відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
повинно
було у 2005 році створити 35 робочих місць для працевлаштування
інвалідів, однак згідно звіту, наданого відповідачем,
середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у вказаний
період становила 13 осіб.
Позивач вважав, що відповідачем не виконано норматив щодо 22
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому просив згідно
ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
стягнути з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5"
штрафні санкції в розмірі 217430,84 грн., які добровільно сплачені
не були.
Постановою господарського суду Харківської області від 07
червня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року, у
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Харківське
обласне відділення ФСЗI подало касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його
позовні вимоги.
При цьому в скарзі Харківське обласне відділення ФСЗI
посилається на порушення судами норм матеріального і
процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судами як першої, так і апеляційної інстанцій було повно
встановлено фактичні обставини справи, визначені спірні
правовідносини та правильно застосовано норми матеріального і
процесуального права.
Так, судами з'ясовано, що згідно штатного розкладу в
списочному складі ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у 2005 році значилося 898
працівників, з яких 870 працівників відносились до
промислово-виробничого персоналу, при цьому протягом цього періоду
у відповідача працювало 17 інвалідів.
Як зазначено судами першої та апеляційної інстанції,
відповідач підпадає під дію Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, згідно із ч.8 ст. 21 якого створення робочих місць
для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами
електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності
працівників, зайнятих у непромисловому виробництві.
При цьому судами правомірно не взяті до уваги доводи позивача
про те, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 2602-15 ) (2602-15)
№ 2602-IV від 31.05.2005 року, що набув
чинності 24.06.2005 року, відповідач повинен був виконувати
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4
% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового
складу за рік.
Такого висновку суди дійшли, враховуючи те, що виходячи із
змісту ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів встановлюється підприємствам на рік,
тобто на період з 01 січня по 31 грудня, а тому при його
розрахунку слід виходити з законодавства, що діяло на початок
відповідного року.
Як було обгрунтовано зазначено судами, застосування положень
ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
в редакції Закону № 2602-IV від 31.05.2005
року до правовідносин по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році,
тобто таких, що виникли з початку року, було б фактичним
застосуванням зворотної сили закону, яка ним не передбачена, а
отже, таке застосування суперечило ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Виходячи з цього, суд першої інстанції вірно визначив, що на
2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів
відповідачу повинен встановлюватись відповідно до положень ч.8 ст.
21 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, який
фактично був виконаний ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" із урахуванням
вимог цього Закону., і з таким висновком обгрунтовано погодився і
суд апеляційної інстанції.
За таких обставин судами прийнято вірне рішення про відмову
Харківському обласному відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Харківської області від 07 червня
2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 06 вересня 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :