ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     10 травня 2007 року м. Київ
 
     Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
 
     суддів:  Бившевої  Л.I.,  Костенка   М.I.,   Маринчак   Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
 
     при секретарі Павлушку Р.С.
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
     касаційну  скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Люза"
 
     на постанову Запорізького  апеляційного  господарського  суду
від 31.05.2005 р.
 
     у справі № 5/327 господарського суду Запорізької області
 
     за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люза"
 
     до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі
 
     про     визнання     частково      недійсним      податкового
повідомлення-рішення
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Рішенням  господарського   суду   Запорізької   області   від
24.12.2004р.  позов  задоволено:   визнано   недійсним   податкове
повідомлення-рішення СДПI по роботі з великими платниками податків
у м. Запоріжжі від 15.11.2004 р. № 0000920301/0 про визначення ТОВ
"ЛюЗа" податкового зобов'язання за платежем з  податку  на  додану
вартість в сумі 2008940,00 грн., в тому числі: основний  платіж  -
1339293,00  грн.  та  штрафні  санкції,  накладені   на   підставі
підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17  Закону  України  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        , - 669647,00 грн.
 
     Рішення   вмотивоване   тим,   що   позивач   правомірно    у
відповідності з підпунктами 7.4.1, 7.4.5  пункту  7.4,  підпунктом
7.5.1 пункту 7.5  ст.7  Закону  України  "Про  податок  на  додану
вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          включив   до   податкового   кредиту   в
податкових деклараціях за червень 2003 року -  червень  2004  року
податок в загальній сумі 1340281,91 грн., сплачений  у  зв'язку  з
придбанням  у  ТОВ  "Оптіма-Зв'язок-Есетс"  обладнання  у   складі
передплати в загальній сумі 8035691,40 грн.
 
     Постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від
31.05.2005 р. рішення суду першої інстанції  скасовано,  в  позові
відмовлено. За висновком суду апеляційної інстанції позивач не мав
права на включення до податкового  кредиту  в  зазначених  звітних
податкових періодах ПДВ у вказаній  сумі,  оскільки  з  огляду  на
умови договору щодо переходу  права  власності  на  обладнання  до
покупця після передачі останньому обладнання та відсутності  такої
передачі поставка фактично не відбулася.
 
     В касаційній скарзі ТОВ "ЛюЗа"  просить  скасувати  постанову
суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду  першої
інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом  пункту  3.1
ст.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту  7.5.1  пункту
7.5  ст.7  Закону  України  "Про  податок  на   додану   вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
     Заперечуючи  проти  касаційної  скарги,  СДПI  по  роботі   з
великими платниками  податків  у  м.  Запоріжжі  просить  залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
 
     Перевіривши  правильність  застосування  судами   першої   та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права,
юридичної  оцінки   обставин   справи,   колегія   суддів   Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          податковий   кредит
звітного  періоду  складається  із  сум  податків.   сплачених   /
нарахованих / платником податку у звітному  періоді  у  зв'язку  з
придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів  чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
 
     Не дозволяється включення до  податкового  кредиту  будь-яких
витрат  по  сплаті  податку,  що   не   підтверджені   податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт  /  послуг
/ - актом прийняття робіт / послуг /  чи  банківським  документом,
який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт
/ послуг / / підпункт 7.4.5 вказаного пункту в редакції, чинній до
01.06.2005 р. /.
 
     Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою
виникнення права платника податку на податковий кредит  вважається
дата здійснення  першої  з  подій:  або  дата  списання  коштів  з
банківського рахунку платника податку в оплату  товарів  /  робіт,
послуг /, дата виписки відповідного рахунку / товарного чека / - в
разі розрахунків з використанням кредитних  дебетових  карток  або
комерційних чеків; або дата  отримання  податкової  накладної,  що
засвідчує факт придбання платником податку товарів / робіт, послуг
/.
 
     Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника
податку  -  покупця  на  податковий   кредит   кореспондуються   з
положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 зазначеної статті щодо дати
виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця,
яка також визначається по даті першої з подій: зарахування  коштів
від покупця на банківський рахунок  платника  податку,  як  оплати
товарів / робіт, послуг / / оприбуткування в  касі  або  інкасації
готівкових коштів у  банківській  установі  /,  або  відвантаження
товарів, оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт /
послуг /.
 
     З датами настання зазначених подій, які і  визначають  момент
виникнення податкових зобов'язань продавця, підпункт 7.2.3  пункту
7.2  ст.7  Закону  України  "Про  податок  на   додану   вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         пов'язує дату складання податкової накладної. Iншими
словами,  податкова  накладна  виписується,   зокрема   по   факту
отримання продавцем оплати за товар / роботу, послугу/, якщо такий
передує факту відвантаження товару / виконання роботи, послуги  /,
а  підтвердження  податковою  накладною  суми  податку  в   складі
сплачених за товар /  роботу,  послугу  /  коштів  є  обов'язковою
умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий
кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження  товару
/ виконання роботи, послуги /.
 
     Висновок  суду  першої  інстанції  про  право   позивача   на
податковий кредит з дати списання коштів з банківського рахунку  в
оплату придбаного обладнання відповідає положенням підпункту 7.5.1
пункту 7.5 ст.7 Закону України "Про податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        . Оскільки податковий кредит формується по операціях,
які для платника податку  -  продавця  є  об'єктом  оподаткування,
зокрема по операціях  з  поставки  товарів,  визначальною  ознакою
яких,  як  встановлено  пунктом  1.4  ст.1  цього  Закону,  є   їх
здійснення згідно з договорами  купівлі-продажу,  міни,  поставки,
іншими цивільно-правовими договорами,  які  передбачають  передачу
прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків
її надання,  висновок  суду  апеляційної  інстанції  про  настання
переходу  права  власності  на  товар  від  продавця  до   покупця
відповідно до умов договору купівлі-продажу, як обов'язкової умови
здійснення операції  з  продажу,  а  отже  і  виникнення  права  у
покупця - платника податку на податковий кредит є помилковим.
 
     Разом з тим,  суд  першої  інстанції  не  встановив,  в  яких
звітних податкових періодах позивач включив до податкового кредиту
сплачений у ціні придбання обладнання податок на додану вартість в
загальній сумі 1340281,91  грн.,  чи  мала  місце  в  цих  звітних
податкових періодах сплата позивачем грошових коштів  продавцю  та
чи підтверджена вказана сума податку податковими накладними.
 
     Як вбачається з наявної у справі  копії  акту  перевірки  від
11.11.2004 р.  №  134/33-1/19366502,  списання  коштів  в  рахунок
передоплати за обладнання на  користь  ТОВ  "Оптіма-Зв'язок-Есетс"
було здійснено згідно платіжних доручень позивача  від  25.06.2003
р. № 2161 на суму 5500000,00 грн., від 28.01.2004 р. №  ZF4705  на
суму 747340,40 грн., від 30.03.2004 р. № ZF5608 та від  31.03.2004
р. № ZF5617 на загальну суму 667340,40 грн., від 27.04.2004  р.  №
ZF5937 на суму 373670,20 грн.. від 20.05.2004 р. № ZF6336 на  суму
373670,20 грн. та від 25.06.2004 р. №  ZF6937  на  суму  373670,20
грн., тоді як завищення позивачем  податкового  кредиту  внаслідок
включення сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням обладнання
у вказаного постачальника, контролюючим органом виявлено в звітних
податкових періодах з  червня  2003  року  по  червень  2004  року
включно. При цьому, як свідчать наявні у справі  копії  податкових
накладних від 25.06.2003 р. № Е-0096 на загальну  суму  5500000,00
грн., в тому числі ПДВ 917666,67 грн. та зазначений акт перевірки,
завищення  за  висновком   контролюючого   органу   сум   ПДВ   за
червень-грудень 2003 року складається із сум податку,  вказаних  в
цих податкових накладних. Податкові накладні, які б підтверджували
всю суму ПДВ, включену позивачем до податкового кредиту у  зв'язку
з придбанням  обладнання  у  ТОВ  "Оптіма-Зв'язок-Есетс",у  справі
відсутні, факт їх наявності у позивача на момент  перевірки  судом
не встановлений, як нема на нього посилання і в акті перевірки.
 
     Відповідно до частини першої ст.43 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
за правилами якого здійснений судовий розгляд справи, оцінка судом
доказів повинна грунтуватися на підставі  всебічного,  повного  та
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
 
     Вимога щодо  офіційного  з'ясування  судом  всіх  обставин  у
справі закріплена в ст. 11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Порушення судами першої та апеляційної інстанції вимоги норми
процесуального  права  щодо  всебічного  та  повного  встановлення
обставин у справі, як таке, що могло  призвести  до  неправильного
вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції
з огляду  на  встановлені  ст.220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          межі
перегляду справи судом  касаційної  інстанції,  згідно  частини  2
ст.227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі
судових рішень і направлення  справи  на  новий  розгляд  до  суду
першої інстанції.
 
     Під час нового розгляду справи  суду  першої  інстанції  слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити  передбачені  законом
заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у  справі,  у  тому
числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи,
та вирішити спір згідно норм матеріального права.
 
     Керуючись  ст.ст.   220,   223,   227,   230,   231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         ,
 
     УХВАЛИВ :
 
     Касаційну  скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Люза" задовольнити частково.
 
     Скасувати постанову Запорізького апеляційного  господарського
суду від 31.05.2005р.,  рішення  господарського  суду  Запорізької
області від 24.12.2004р., справу направити  на  новий  розгляд  до
господарського суду Запорізької області.
 
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та  в  порядку,
передбачених   статтями    236-238    Кодексу    адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         .
 
     Головуючий Усенко Є.А.
 
     Судді Бившева Л.I.
 
     Костенко М.I.
 
     Маринчак Н.Є.
 
     Шипуліна Т.М.
 
     З оригіналом згідно
 
     Суддя Усенко Є.А.