ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2004 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції про
стягнення заробітної плати та компенсації за формений одяг, -
встановила:
У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, в якому вказував, що він працював у Державній екологічній
інспекції на посаді начальника вказаного органу. 14.07.2003 року
його було звільнено із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
. В лютому 2003 року йому стало відомо, що за березень,
грудень 2002 року він був неправомірно позбавлений премії, а за
квітень 2002 року розмір премії було зменшено на загальну суму
1500, грн. у зв'язку з чим просив суд стягнути на його користь
вказану суму заборгованості. Крім того, просив стягнути з
відповідача компенсацію за невикористаний службовий одяг у розмірі
800,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22
січня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 21 квітня 2004 року, у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права та невідповідність висновків
суду фактичним обставинам справи, просив вказані судові рішення
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Листом Верховного Суду України від 22.09.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Кабінету
Міністрів України №1131 від 04.09.2001 ( 1131-2001-п ) (1131-2001-п)
р. ОСОБА_1
було призначено на посаду заступника начальника Державної
екологічної інспекції.
Постановою Кабінету Міністрів України №1059 від 14.07.2003
( 1059-2003-п ) (1059-2003-п)
р. прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 у
зв'язку з ліквідацією займаної ним посади.
На виконання вказаної постанови Державною екологічною
інспекцією було видано наказ НОМЕР_4 від 14.07.2003 р. про
звільнення позивача із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
.
Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що
згідно вказівок Міністерства екології та природних ресурсів
України наказами Державної екологічної інспекції НОМЕР_1 від
26.04.2002 р., НОМЕР_2 від 27.05.2002 р. та НОМЕР_3 від 27.01.2003
р. були прийняті рішення про зменшення на 50% розмірів премії
ОСОБА_1 за березень, квітень, грудень 2002 року.
Зазначені накази позивач в установленому порядку до суду не
оскаржував.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку, і з цим вірно погодилась колегія суддів апеляційного
суду, що заявлена позивачем вимога про стягнення недоплаченої йому
премії задоволенню не підлягає.
Що стосується компенсації за невикористаний формений одяг, то
відмовивши в цій частині позову, суди також дійшли правомірного
висновку про його безпідставність, оскільки Положенням про
державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України №1520 від 17.11.2001 ( 1520-2001-п ) (1520-2001-п)
р. виплата
державним інспекторам компенсації за неотриманий формений одяг не
передбачена, а статтею 164 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, на яку
посилався позивач, передбачено обов'язок власника або
уповноваженого ним органу компенсувати працівникові витрати на
придбання лише спецодягу та інших засобів індивідуального захисту,
яким формений одяг не є.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2004
року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя О.I. Панченко