УХВАЛА
Iменем України
"08" травня 2007 р. Справа № 5/76-2
к/с № К-10516/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Маринчак Н.Е.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судових засідань: Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Сахарчука А.А.
розглянувши касаційну скаргу Приватної фірми "Універсалторг"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.02.2005 року та рішення Господарського суду Волинської
області від 05.11.2004 року
у справі № № 5/76-2
за позовом Приватної фірми "Універсалторг"
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма "Універсалторг" (далі - позивач, ПФ
"Універсалторг") у жовтні 2004 року звернулась до Господарського
суду Волинської області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.
Луцьку (далі - відповідач) від 18.06.2004 року № 0000592200/0 про
нарахування штрафних санкцій у розмірі 5712 грн. 00 коп.,
повідомлення-рішення від 13.08.2004 року № 0000592200/1 про
нарахування штрафних санкцій у розмірі 5712 грн. 00 коп.,
повідомлення-рішення від 20.09.2004 року № 0000592200/2 про
нарахування штрафних санкцій у розмірі 28033 грн. 00 коп..
Рішенням Господарського суду Волинської області від
05.11.2004 року у справі № 5/76-2 припинено провадження у справі
стосовно позовної вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 13.08.2004 № 0000592200/1 року на суму
5712 грн. 00 коп.. Відмовлено позивачу у визнанні недійсним
податкового повідомлення-рішення від 20.09.2004 № 0000592200/2
року про стягнення штрафних санкцій у розмірі 28033 грн. 00 коп.
Господарський суд Волинської області мотивував своє рішення
тим, що обов'язок щоквартального декларування суб'єктами
підприємницької діяльності належних їм валютних цінностей, які
знаходяться за межами України передбаченні Указом Президента
України від 18.06.1994 року "Про невідкладні заходи щодо
повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться
за її межами" ( 319/94 ) (319/94)
. Суд вважає, що в порушення вказаного
Указу, позивачем не подано до податкового органу декларації "Про
валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і
знаходиться за її межами" 3 січня 2003 року, а декларації станом
на 01.04.2002 року зі строком подачі до 25.04.2002 року подано
10.05.2002 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 року рішення Господарського суду Волинської області
від 05.11.2004 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, Приватна фірма "Універсалторг" подала касаційну скаргу,
в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.02.2005 року та рішення Господарського
суду Волинської області від 05.11.2004 року посилаючись на
порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 9, 16
Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
, а також п. 1 Указу
Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в
Україні валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами"
від 18.06.1994р. № 319/94 ( 319/94 ) (319/94)
.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Луцькою ОДПI м. Луцька при проведенні перевірки ПФ "Універсалторг"
з питань погашення дебіторської заборгованості по розрахунках з
нерезидентами за період з 01.04.2001 року по 17.06.2004 року (акт
перевірки № 13130 від 17.06.2004 року) дебіторська заборгованість
нерезидента російської фірми "ООО Рекламноє Бюро Министр" перед ПФ
"Універсалторг" становить 125991,07 доларів США. Граничний термін
погашення вказаної заборгованості згідно контракту № 001 від
10.10.2000 року минув 21.01.2001 року. При цьому позивач не подав
до податкового органу декларацій "Про валютні цінності, доходи та
майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами" 3
січня 2003 року, а декларацію станом на 01.04.2002 року із строком
подачі до 25.04.2002 року подано 10.05.2002 року.
Декларації станом на 01.01.2003 року, на 01.04.2003 року, на
01.07.2003 року, на 01.10.2003 року, на 01.01.2004 року, на
01.04.2004 року в ДПI м. Луцька ПФ "Універсалторг" не подавались.
За результатами перевірки було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000592200/0, яким до ПФ "Універсалторг"
застосовано штрафну санкцію в сумі 5712 грн. 00 коп. за порушення
термінів декларування валютних цінностей.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПI
у м. Луцьку і ДПА у Волинській області.
За результатами розгляду скарги інспекцією прийняте рішення
від 13.08.2004 року № 8857/10/23-510, яким податкове
повідомлення-рішення від 18.06.2004 року залишено без змін. В
результаті апеляційного оскарження даного податкового
повідмлення-рішення було прийнято нове податкове
повідомлення-рішення від 13.08.2004 року № 0000592200/1 про
застосування до позивача штрафної санкції в тій же сумі - 5712
грн. 00 коп.
За результатами розгляду скарги ПФ "Універсалторг" до ДПА у
Волинській області було прийнято рішення від 14.09.2004 року №
14757/25-004, яким зазначено, що ДПI у м. Луцьку занизила суми
штрафних санкцій на 22321 грн.00 коп. через неправильне визначення
дня початку відліку розрахунку штрафу. Вказаним рішенням ДПА
України у Волинській області позивачу збільшено штрафні санкції на
суму 22321 грн. 00 коп. ДПI у м. Луцьку за результатами розгляду
скарг позивача було сформовано і направлено платнику податків
податкове повідомлення-рішення від 20.09.2004р. № 0000592200/2,
але не на суму збільшення, а на загальну суму 28033 грн. 00 коп.
(5721 грн. 00 коп. + 22321 грн. 00 коп.).
Відповідно до пп. "б" п. 5.3. Порядку направлення органами
ДПС України податкових повідомлень платникам податків, - у разі
збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за
результатами розгляду скарги платника податків податковий орган
складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним
Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення
податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове
повідомлення не відкликається.
Суди при прийнятті рішень на користь відповідача виходили з
того, що позив ач ПФ "Універсалторг" мала валютні цінності за
межами України і не здійснювала їх декларування на кожну звітну
дату, тому розрахунок штрафу здійснювався податковою інспекцією
правомірно за кожний період окремо.
Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком
судів попередніх інстанцій, оскільки при здійсненні перевірки та
відповідного нарахування санкцій податковим органом невірно
застосовано норми права.
Так, згідно Акту від 17.06.2004 року № 75/23-5/25084713 як
підставу відповідальності вказано порушення позивачем вимог ст. 9
Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
, а також п. 1 Указу
Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в
Україні валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами"
від 18.06.1994р. № 319/94 ( 319/94 ) (319/94)
.
Відповідно до ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93
( 15-93 ) (15-93)
вказано, що до резидентів, нерезидентів, винних у
порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю,
застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за
невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей
та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, - штраф у сумі,
що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" від19.02.1993 року № 15-93
( 15-93 ) (15-93)
вказано, що валютні цінності та інше майно резидентів,
яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому
декларуванню у Національному банку України. Порядок і термін
декларування встановлюється Національним банком України".
Зважаючи на зазначене, Кабінетом Міністрів України як
уповноважений орган з питань декларування валютних цінностей
визначено саме Національний банк України, який і повинен
врегульовувати питання порядку та термінів декларування, визначати
межі відповідальності суб'єктів господарювання.
В зв'язку з цим, відсутнє правове обгрунтування посилання
місцевого суду на Порядок подання фінансової звітності
(затвердженої Постановою КМУ від 28.02.2000 року № 419
( 419-2000-п ) (419-2000-п)
), яким визначено терміни подання квартальної
фінансової звітності - не пізніше 25-го числа місяця, що настає за
звітним кварталом, що в свою чергу, залишено без належної правової
оцінки судами.
Вказаний порядок розроблений відповідно до Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні": ( 996-14 ) (996-14)
фінансова
звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про
фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства за звітний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
вказано що:
фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ,
представників іноземних суб'єктів господарської діяльності та
суб'єктів малого підприємства, визнаних такими відповідно до
чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал
та примітки до звітів.
Таким чином, норми Закону і порядку є загальними по
врегулюванню питання подання саме фінансової звітності. Данні
нормативні акти не регулюють відносини щодо декларування валютних
цінностей та іншого майна, декларування податку на прибуток
підприємств, декларування податку на додану вартість тощо.
Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути
застосовані уповноваженими органами державної влади або органами
місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,
тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру,
спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та
ліквідацію його наслідків.
В статті 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зазначено, що
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач,
на виконання своїх функцій, за результатами перевірок позивача
приймав зазначені вище податкові повідомлення-рішення, в той час
як така форма акту ненормативного характеру може застосовуватися
лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових
платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. У даному
випадку штраф, накладений за порушення позивачем валютного
законодавства не відноситься до категорії податкового
зобов'язання, або податкового боргу, та встановлюються окремим
законодавством, а тому за наслідками перевірок, такою формою акту
ненормативного характеру мало бути рішення про застосування
штрафник санкцій.
Однак, суди не в повному обсязі встановили обставини справи з
врахуванням вищенаведених норм.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватної фірми "Універсалторг" задовольнити
частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 року та рішення Господарського суду Волинської області
від 05.11.2004 року по справі № 5/76-2 скасувати.
Справу № 5/76-2 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Маринчак Н.Е.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.