ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Ліпського Д.В. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Федорова М.О.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.
з участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову
Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим
від 20 січня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 травня
2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової
адміністрації України в Автономній Республіці Крим про поновлення
на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного
прогулу,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року, з пропуском строку, який судом поновлено,
ОСОБА_1. звернувся в суд з адміністративним позовом про поновлення
права на службу в органах податкової міліції.
Зазначав, що наказом Голови Державної податкової
адміністрації України в Автономній Республіці Крим від 18 березня
2005 року № 204-л його незаконно звільнено зі служби в органах
податкової міліції за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним
бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР, оскільки
звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, а
підставою для звільнення стали рапорти, написані ним в період
перебування в ізоляторі тимчасового тримання під вартою під тиском
керівництва. Крім того він не попереджав прямого начальника про
прийняте ним рішення про звільнення за три місяці до дня
звільнення, що передбачено пунктом 68 Положення.
Постановою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної
Республіки Крим від 20 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 15 травня 2006 року, в задоволенні позову
відмовлено.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати
судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В касаційній інстанції позивач підтримав доводи касаційної
скарги.
Представники відповідачів касаційну скаргу не визнали,
просили її відхилити посилаючись на те, що судові рішення
відповідають вимогам законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. займав
посаду оперуповноваженого відділення по організації розкриття
злочинів в базових галузях економіки оперативного відділу
головного відділу податкової міліції Державної податкової
інспекції в місті Сімферополі.
Наказом Голови Державної податкової адміністрації України в
Автономній Республіці Крим від 18 березня 2005 року № 204-л
звільнено зі служби в органах податкової міліції за підпунктом "ж"
пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Української РСР.
Підставою для звільнення став рапорт від 17 березня 2003
року, в якому позивач просив звільнити зі служби з 18 березня 2003
року через небажання проходити службу в органах податкової
міліції.
19 березня 2005 року ОСОБА_1. було затримано за підозрою у
зберіганні наркотичних речовин.
Постановою від 17 травня 2005 року, що була винесена слідчим
слідчого відділення Центрального районного відділу СГУ Головного
управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим,
відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого
погодився апеляційний суд, виходили з того, що при звільненні
позивача суб'єктом владних повноважень дотримано порядок та строки
проведення звільнення за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним
бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР.
З такими висновками неможна погодитися виходячи з
наступного..
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького
складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом
органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Постановою
Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114
( 114-91-п ) (114-91-п)
.
Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 вказаного Положення,
особи середнього, старшого і вищого начальницького складу
звільняються зі служби за власним бажанням - при наявності
поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
В Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР не міститься
заборон для звільнення особи зі служби під час її хвороби.
Пунктом 68 Положення, передбачено, що такі особи попереджають
прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три
місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Встановивши, що 17 березня 2003 року ОСОБА_1. подав рапорт
про звільнення за власним бажанням, а наказом Голови Державної
податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим від
18 березня 2005 року № 204-л його звільнено зі служби в органах
податкової міліції за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним
бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ Української РСР, суди попередніх
інстанцій не звернули уваги на те, що суб'єктом владних
повноважень не дотримані вимоги пункту 68 Положенням про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів
внутрішніх справ Української РСР щодо дати звільнення зі служби.
Адже Положенням встановлено, що даті звільнення має
передувати не менше трьох місяців з часу подачі рапорту про
звільнення зі служби за особистим проханням й не передбачено
скорочення цього строку.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в Україні грунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством. Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
В даному випадку звільнивши позивача на наступний день з часу
подачі рапорту про звільнення зі служби за особистим проханням
суб'єкт владних повноважень діяв незаконно і звільнення позивача
не можна визнати законним.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Української РСР у разі незаконного звільнення або переведення на
іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів
внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі
(посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату
особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час
вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання
нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно вимог вказаних норм права рішення суб'єкта владних
повноважень підлягає скасуванню, а ОСОБА_1. - поновленню на посаді
оперуповноваженого відділення по організації розкриття злочинів в
базових галузях економіки оперативного відділу головного відділу
податкової міліції Державної податкової інспекції міста
Сімферополя з виплатою середнього заробітку за час вимушеного
прогулу.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або
проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами
встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні
норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі
статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної
інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Красноперекопського міськрайонного суду Автономної
Республіки Крим від 20 січня 2006 року та ухвалу судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
15 травня 2006 року скасувати.
Визнати нечинним наказ Голови Державної податкової
адміністрації України в Автономній Республіці Крим від 18 березня
2005 року № 204-л.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України в
Автономній Республіці Крим поновити ОСОБА_1 на посаді
оперуповноваженого відділення по організації розкриття злочинів в
базових галузях економіки оперативного відділу головного відділу
податкової міліції Державної податкової інспекції міста
Сімферополя та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного
прогулу з 18 березня 2005 року по 18 березня 2006 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
Д.В. Ліпський С.Є. Амєлін М.О. Федоров М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко