ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
письмового касаційного провадження адміністративну справу за
скаргою ОСОБА_1на бездіяльність прокурора Житомирської області за
касаційною скаргою прокурора Житомирської області на рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 2 червня 2004 року
та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня
2004 року,
в с т а н о в и л а:
Прокурор Житомирської області звернувся з касаційною скаргою
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 2 червня
2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13
вересня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1. на бездіяльність
прокурора Житомирської області.
Зазначає, що в квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з
зазначеною скаргою в якій вказує, що прокурором Житомирської
області йому не було надано у встановленому порядку відповіді на
надіслане ним повідомлення про злочин. В доповнення до скарги
зазначив, що бездіяльність полягає також у неприйнятті прокурором
рішення в порядку ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки
відповідь заступника прокурора області від IНФОРМАЦIЯ_1 на його
скаргу не відповідає вимогам закону.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 2
червня 2004 року скаргу ОСОБА_1. було задоволеною. Визнано
неправомірною бездіяльність прокурора Житомирської області, яка
виразилась у не проведенні перевірки відповідно до вимог ст. 97
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за повідомленням про злочин ОСОБА_1. від
IНФОРМАЦIЯ_2, прокурора Житомирської області зобов'язано провести
відповідну перевірку та надати скаржнику відповідь за результатами
перевірки.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13
вересня 2004 року апеляційну скаргу прокурора Житомирської
області було відхилено, а рішення Корольовського районного суду м.
Житомира від 2 червня 2004 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами першої та
апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають
значення у справі, та порушення норм чинного матеріального
законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного
спору, просить скасувати постановлені судами першої та закрити
провадження по даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи по
суті, IНФОРМАЦIЯ_2ОСОБА_1 надіслав прокурору Житомирської області
повідомлення про злочин. За вказаним повідомленням в порядку і в
строки, визначені ч. 2 ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, рішення
прокурором не було прийняте. IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 надана
відповідь на його скаргу від IНФОРМАЦIЯ_2 в порядку, передбаченому
Законом України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив, а
апеляційний суд погодився з тим, що зазначена відповідь
прокурора не може розглядатися як рішення, прийняте в порядку ст.
97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, тому скарга ОСОБА_1. підлягає
задоволенню.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної
інстанцій погодитись не можна.
Стаття 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що судове
рішення повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Аналогічні положення містилися і в статті 62 ЦПК
України1963року ( 1618-15 ) (1618-15)
чинного на час розгляду справи судами,
яка зазначала, що, суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом, та статті 202 цього кодексу, яка
визначала, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Постановлене рішення Корольовського районного суду м.
Житомира від 2 червня 2004 року зазначеним вимогам статті 159 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
та статей 62, 202 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року не відповідає.
Суд першої інстанції у постановленому рішенні зазначив, що
прокуратурою Житомирської області не прийнято жодного з
передбачених кримінально-процесуальним кодексом України
( 2341-14 ) (2341-14)
рішень про по повідомленню ОСОБА_1. Його повідомлення
про злочин перевірено відповідно до вимог Закону України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
і IНФОРМАЦIЯ_1 на нього
скаржнику направлено відповідь, яка не може розглядатись як
рішення, прийняте в порядку ст..97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Чому суд прийшов до висновку, що відповідь прокуратури
Житомирської області від IНФОРМАЦIЯ_1 на скаргу ОСОБА_1. була
надана відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
з постановленого рішення не вбачається.
Суд не дослідив та не дав жодної оцінки ні поданій ОСОБА_1.
скарзі, ні наданій на цю скаргу прокуратурою Житомирської області
від IНФОРМАЦIЯ_1 відповіді.
Між тим, як з поданої ОСОБА_1. скарги від IНФОРМАЦIЯ_2, так ї
з наданої на цю скаргу прокуратурою Житомирської області від
IНФОРМАЦIЯ_1 відповіді вбачається, що першим питанням поданої
скарги була вимога про скасування постанови старшого слідчого
прокуратури м. Бердичева від IНФОРМАЦIЯ_3 про відмову у порушенні
кримінальної справи і, як наслідок, про порушення кримінальної
справи проти прокурора м. Бердичева, який відмовив у задоволенні
скарги ОСОБА_1. про скасування зазначеної постанови.
У відповіді прокуратури Житомирської області від IНФОРМАЦIЯ_1
зокрема зазначено, що вивчення матеріалів у прокуратурі області
засвідчило, що в порушенні кримінальної справи ст.. слідчим
прокуратури м. Бердичева IНФОРМАЦIЯ_3 відмовлено обгрунтовано і
підстав для скасування прийнятого рішення не вбачається.
Суд зазначені обставини в судовому засіданні не дослідив, не
дав їм жодної оцінки та не з"ясував, чи не розглянута скарга
ОСОБА_1. у порядку ч.4 ст.235 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, яка
передбачає порядок оскарження відмови прокурора у задоволенні
скарги на дії слідчого вищестоящому прокурору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку,
що рішення суду першої інстанції ухвалене судом не на підставі
повно і всебічно з"ясованих обставин у справі, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції зазначених порушень, допущених
судом першої інстанції, не перевірив та жодної оцінки їм не дав,
обмежившись повторенням констатації фактичних обставин справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування рішень судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно
застосували норми матеріального і процесуального права. А тому
постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням
справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора Житомирської області задовольнити
частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 2
червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 13 вересня 2004 року скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.