ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Сороки М.О.,
суддів: Голубєвої Г.К., Лиски Т.О., Панченка О.I., Штульмана
I.В.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від
7 жовтня 2004 року й ухвалу колегії суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004
року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Міністерства
юстиції України,-
в с т а н о в и л а:
В серпні 2004 року заявник звернувся до суду із зазначеною
скаргою в якій просив визнати неправомірним наказ Міністра юстиції
України НОМЕР_1про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю, зобов'язавши його внести відповідні зміни
до Реєстру свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю
та відновити його.
В обгрунтування своїх вимог заявник зазначив, що наказ
Міністра юстиції України НОМЕР_1не відповідає вимогам діючого
законодавства та фактичним обставинам справи, порушує його права.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня
2004 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової
палати з цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 25
листопада 2004 року, у задоволенні скарги відмовлено.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів
попередніх інстанцій і закрити провадження у справі, посилаючись
на те, що суди неповно дослідили обставини справи, дали
неправильну оцінку зібраним доказам, ухвалили судові рішення, які
не відповідають вимогам матеріального і процесуального права,
зобов'язавши Міністерство юстиції України відновити його свідоцтво
про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
які з'явилися в судове засідання, перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з вимогами ч.3 ст. 248-7 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено
відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади,
посадової чи службової особи і права свободи чи законні інтереси
не були порушені, суд постановляє рішення про відмову у
задоволенні скарги.
Як видно з матеріалів справи заявник займався нотаріальною
діяльністю.
Згідно з доповідною запискою по результатах комплексної
перевірки роботи приватного нотаріуса Харківського районного
нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, заявником
допущено ряд порушень діючого законодавства при вчиненні
нотаріальних дій.
IНФОРМАЦIЯ_2 наказом Міністра юстиції України, на підставі
постанови Колегії Харківського обласного управління юстиції від
IНФОРМАЦIЯ_3 та рішенням комісії з розгляду подань щодо анулювання
свідоцтв про право на зайняття нотаріального діяльністю від
IНФОРМАЦIЯ_1 свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю
заявника було анульовано.
Суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно,
розглянувши всі обставини справи на основі наданих сторонами
доказів дійшов правильного висновку, з яким обгрунтовано
погодився суд апеляційної інстанції про те, що під час заняття
нотаріальною діяльністю заявник допустив порушення діючого
законодавства, які згідно з вимогами п/п "є", п.2 ч.1 статті 12
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
тягнуть за собою
анулювання свідоцтва на заняття нотаріальною діяльністю.
Отже, наказ Міністра юстиції України від IНФОРМАЦIЯ_1 про
анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
ОСОБА_1. є правомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку
про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином
з'ясовано обставини справи та дано їм вірну правову оцінку.
Постановлені по справі рішення мотивовані і за своїм змістом
та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального
закону.
Відсутні передбачені ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли
призвести до неправильного вирішення справи і бути підставою для
скасування постановлених по справі судових рішень.
Наведені в скарзі доводи правильність висновків судів не
спростовують.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, обгрунтовано
залишивши рішення суду першої інстанції в силі, відмовив
позивачу у задоволенні його скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2004
року і ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя О.I. Панченко