У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - Харченка В.В.
Суддів - Кравченко О.О., Васильченко Н.В., Гончар Л.Я.,
Матолича С.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу закритого акціонерного товариства "Iзмаїльський винзавод"
на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2005
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21 червня 2005 року по справі № 6/23-05-1332 за позовом ЗАТ
"Iзмаїльський винзавод" до Придунайської митниці, УДК Одеської
області про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2005 року закрите акціонерне товариство
"Iзмаїльський винзавод" звернулось з позовом до Придунайської
митниці про стягнення суми митних платежів, перерахованих
позивачем при митному оформленні акцизних марок. Позовні вимоги
грунтувалися на тому, що зазначені платежі було сплачено позивачем
безпідставно. При цьому позивач посилався на статтю 1 глави 1
доповнення В.3 до Стамбульської конвенції про тимчасовий ввіз,
ратифікованою Україною 24.03.04р., згідно з якою позивач мав
пільгу зі сплати митних платежів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 квітня
2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 21 червня 2005 року у задоволенні позову
відмовлено у повному обсязі.
В основу зазначених рішень покладено висновки про те, що
позивач не мав права на пільги, передбачені Стамбульською
конвенцією про тимчасовий ввіз, та статтями 204 Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
та 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, закрите
акціонерне товариство "Iзмаїльський винзавод" звернулось із
касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права, просить рішення
господарського суду Одеської області від 13 квітня 2005 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня
2005 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення
не знаходить.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
ЗАТ "Iзмаїльський винзавод" звернулось до Придунайської митниці з
заявою про митне оформлення товарів (акцизні марки), які
поставлялись замовником - нерезидентом згідно контракту № 47 від
27.07.2004р. на виготовлення виноробної продукції, призначеної для
подальшого експорту на адресу замовника - нерезидента ТОВ
"Мегатис" Російської Федерації. При оформлені товару, митна
вартість якого на 27.01.2005р. складала 5830,04 грн. ЗАТ
"Iзмаїльській винзавод" за вантажною митною декларацією №
506000002/5/200028 сплатило ввізне мито у розмірі 40% від митної
вартості товару на суму 2332,02 грн. та податок на додану вартість
у розмірі 20% від вартості товару на суму 1632,41 грн.
Згідно з пунктом 1.6 Порядку застосування митного режиму
тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної
митної служби України від 28 березня 2000 р. №173 ( z0250-00 ) (z0250-00)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2000 р.
за № 250/4471 при зворотному вивезенні за межі митної території
України або зворотному ввезенні на цю територію товари можуть бути
пропущені через митний кордон України будь-яким митним органом.
При цьому митний орган зобов'язаний повідомити про це митницю
оформлення. Оскільки виконання позивачем умов контракту стосовно
використання ввезених акцизних марок унеможливлює подальший вивіз
зазначених марок у незмінному вигляді, та відповідно унеможливлює
виконання вимог Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
та
вищезазначеного Порядку, то колегія суддів погоджується з
висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно
відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд обгрунтовано послався за ту обставину, що оскільки
зворотне вивезення товару за межі митної території України у
незмінному стані не є можливим, то і положення Закону України "Про
Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
щодо безмитного процесу
задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 209 МКУ звільнення
від сплати податків під час переміщення товарів у режимі
тимчасового ввезення регулюється виключно законами України про
податки. Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено вичерпний перелік операцій, що не є
об'єктом оподаткування ПДВ. Оскільки акцизні марки для обклеювання
пляшок, що ввозились на митну територію України до вказаного
переліку не входять, то положення Стамбульської Конвенції про
тимчасове ввезення на цю категорію товарів не поширюється.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступні
обставини. Відповідно до підпункту 6 п. 7 Положення про Державне
казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 31 липня 1995 р. №590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
"Питання Державного
казначейства", яке було чинним на момент ввезення позивачем
акцизних марок та розгляду справи в судах першої та апеляційної
інстанцій, органи Держказначейства здійснюють за поданням
державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного
бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та
обов'язкових платежів.
Аналогічні положення закріплені у пункті 5 статті 4
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня
2005 р. № 1232 ( 1232-2005-п ) (1232-2005-п)
Положення про Державне казначейство
України, яке чинне на даний час.
В матеріалах справи відсутні будь - які вимоги позивача до
Управління державного казначейства, залученого судом за
клопотанням Придунайської митниці.
Враховуючи наведене, судова колегія не знаходить підстав для
зміни чи скасування судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
судова колегія,-
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Iзмаїльський вин завод" відхилити, а рішення господарського суду
Одеської області від 13.04.2005 року та постанову апеляційного
господарського суду Одеської області від 21 .06.2005 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки і у порядку,
передбаченому статтями 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий- Харченко В.В.
Судді- Кравченко О.О.
Васильченко Н.В.
Гончар Л.Я.
Матолич С.В.