ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2006
року, у справі № 15/162/06 ( rs71234 ) (rs71234)
за позовом ФОП ОСОБА_1. до
Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції про
скасування податкових повідомлень-рішень та визнання
неправомірними дій, -
ВСТАНОВИЛА:
ФОП ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Южноукраїнської
ОДПI про визнання неправомірними дій стосовно проведення
позапланової виїзної перевірки та скасування податкових
повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 03.02.2006р. і № НОМЕР_2 від
06.03.2006р.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 20
квітня 2006 року позов задоволено. Постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 01 серпня 2006 року постанова
суду першої інстанції скасована, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої
інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Южноукраїнською
ОДПI 30.01.2006р. проведена позапланова виїзна перевірка ФОП
ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ
під час відображення операцій з ПП "IНФОРМАЦIЯ_1" за період з
02.12.2002р. по 01.12.2005р., за результатами якої складено акт №
НОМЕР_3 від 30.01.2006р., в якому зазначено про встановлення
порушень пп.7.2.4 п.7.2 пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого
занижено ПДВ на загальну суму 49721,00 грн. На підставі цього акту
Южноукраїнською ОДПI прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення, якими позивачу визначена сума податкового
зобов'язання по ПДВ у розмірі 49721,00 грн. та штрафні санкції у
сумі 24856,00 грн.
Відповідно до ст.11-1 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
позаплановою виїзною перевіркою
вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу
ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин,
викладених у цій статті, в тому числі - якщо за наслідками
перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать
про порушення платником податків законів України про
оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не
надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків
письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти
робочих днів з дня отримання запиту.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
статтю 11-1
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
доповнено частиною сьомою, в якій зазначено, що
позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах
повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, а в інших випадках - за рішенням суду. Частиною 8 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
закріплено,
що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі
виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням
керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Згідно рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2001р.
по справі № 25/13/68, державну реєстрацію ПП "IНФОРМАЦIЯ_1"
скасовано, а, як вбачається із акту ДП1 у Печерському районі м.
Києва від 17.01.2003р. № НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію
платника ПДВ НОМЕР_5 цього підприємства анульовано.
Судами встановлено, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1. та ПП
"IНФОРМАЦIЯ_1" здійснювались на підставі договору про поставку
матеріалів від 24.03.2004р. На виконання умов цього договору ПП
"IНФОРМАЦIЯ_1" продало ФОП ОСОБА_1. товари, про що свідчать
відповідні податкові накладні, а ФОП ОСОБА_1. розрахувалась за
отримані товари виключно готівкою на протязі червня, липня, серпня
2005р., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових
касових ордерів, які містяться в матеріалах справи.
До складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1. включена сума
податку на додану вартість за квітень-грудень 2004р.,
травень-вересень 2005р. в розмірі 49721,00 грн.
Відповідно до положень п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит - це сума, на
яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7
ст.7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт,
послуг) на митній території України, не підтверджених податковими
накладними (абзац перший п.п.7.4.5' п.7 ст.7). Згідно п.7.2.6
п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, податкова накладна видається
платником податку на додану вартість, який реалізував товари, і є
підставою для нарахування податкового кредиту.
Оскільки ПП "IНФОРМАЦIЯ_1" станом на 2004-2005рр. не був
платником податку, так як свідоцтво про реєстрацію платника
податку на додану вартість анульовано актом № НОМЕР_4 від
17.01.2003р., то податкові накладні, видані ним позивачу у
2004-2005рр. не могли бути підставою для включення зазначених
витрат до податкового кредиту.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що позов задоволенню не
підлягає.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної
інстанції при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити,
а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01
серпня 2006 року ( rs71234 ) (rs71234)
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: