ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 р. № К-21295/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Федорова М.О.
Карася О.В.
Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Тропець В.В., дов. б/н від 01.11.2006 р.;
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 р.
та постанову господарського суду Iвано-Франківської області
від 20.02.2006 р.
у справі № А-17/229 господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом Iвано-Франківського обласного центру зайнятості -
робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: Закрите акціонерне товариство "Степан Мельничук"
про визнання нечинним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
20.02.2006 р. у справі № А-17/229, залишеною без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.,
задоволені позовні вимоги Iвано-Франківського обласного центру
зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття про визнання нечинним рішення Коломийської
об'єднаної державної податкової інспекції № 55 від 20.10.2003 р.
про списання безнадійного податкового боргу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
мотивовані тим, що списання податковим органом оскаржуваним
рішенням заборгованості за страховими внесками на випадок
безробіття на підставі приписів Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним,
оскільки дія Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на
правовідносини щодо погашення заборгованості по внескам на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Коломийська
ОДПI оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. та
постанову господарського суду Iвано-Франківської області від
20.02.2006 р. з мотивів порушення судами норм матеріального права,
а саме, п. 2.1.3 ст. 2, пп. 18.1.6 ст. 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання
суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним
правом, що передбачене ст. 49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не
скористались, про причини не явки суду не вказали, не зважаючи на
те, що про час і місце судового засідання були повідомлені
належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги
касаційної скарги підтримав, судові рішення судів попередніх
інстанцій вважає такими, що не відповідають нормам чинного
законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі,
просив її задовольнити.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за
поданням Коломийського міськрайонного центру зайнятості, рішенням
Коломийської ОДПI № 55 від 20.10.2003 р., на підставі п. 18.2 ст.
18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. № 2181-III, ЗАТ "Степан Мельничук"
списано частину заборгованості за страховими внесками на випадок
безробіття, яка виникла за період з січня 2001 р. по вересень 2003
р.
В обгрунтування своєї позиції податковий орган посилається на
преамбулу Закону України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(зі змінами
внесеними згідно із Законом № 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003
р.), відповідно до якої, цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Судова колегія вважає нормативно обгрунтованою правову
позицію судів попередніх інстанцій про те, що дія Закону №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на правовідносини щодо
погашення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування.
Аналіз положень Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III, Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
від 02.03.2000 р. № 1533 (далі - Закон
України № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 р. № 1251-ХП не дає підстав для
віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів
(обов'язкових платежів).
За змістом статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється
законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлює, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки
до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений
у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори
(обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом,
крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Згідно з преамбулою Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей
Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
(який набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про
страхування на випадок безробіття складається з Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
та інших нормативно-правових актів, що
регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а
також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок
безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п. 2 розділу 8 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
, до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,
що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
(з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
у частині, що йому суперечили, не
застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, якими виключено пункт 16 частини
першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків
і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне
страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV ( 429-15 ) (429-15)
від
16.01.2003 р.
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.1997 р.
було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні
правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на
соціальне страхування до прийняття законів України з питань
соціального страхування.
Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг (недоїмка) - це податкове
зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),
самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в
адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону
визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до
податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Закон України №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не може розширювати перелік податків і
зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення
зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у
систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлює, що
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим
фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не
включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8
Закону).
Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, державні цільові фонди - це фонди, які
створені відповідно до законів України і формуються за рахунок
визначених законами України податків і зборів (обов'язкових
платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних
осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету
України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного
фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим
страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного
бюджету України.
Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим
внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно його преамбули.
Включення Законом України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, органів
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у
перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України №
1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у
справі № А-17/229 господарські суди першої та апеляційної
інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін
норми матеріального права.
Таким чином, касаційна скарга Коломийської ОДПI підлягає
залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх
інстанцій у справі № А-17/229 - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 р. та постанову господарського суду Iвано-Франківської
області від 20.02.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Федоров М.О.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.