УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24"квітня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового
засідання від 24.04.2007 року (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова на рішення господарського суду
Львівської області від 28.12.2004 року та на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року
у справі № 5/2944-12/366
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Командор", м. Львів
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор" (далі -
позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з
позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Львівської області від
28.12.2004, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року, позовні
вимоги задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0006102320/0/04-23-2/13810261/19284 та
№0006112320/0/04-23-2/13810261/19285 від 20.09.2004 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати, та
прийняти нове рішення, яким залишити в силі податкові
повідомлення-рішення.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанції при вирішені спору неповно з'ясовано
обставини, що мають значення для даної справи та порушено норми
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за
результатами планової документальної перевірки позивача щодо
дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за
період 01.01.01 по 01.01.04 складено акт № 285/23-2/13810261 від
16.09.01.
В акті констатовано:
· завищення позивачем валових витрат на вартість
лісоматеріалів, які не приймали участь у господарській діяльності,
в сумі 169 720,00 грн.
· порушення пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем
віднесено до валових витрат вартість отриманих маркетингових та
інформаційно - довідкових послуг, документи по яких не доводять
зв'язок даних послуг з веденням господарської діяльності
підприємства, в сумі 357 511,00 грн.
· порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 зазначеного вище Закону
позивач також відніс до валових витрат 39 215, 00 грн. вартість
послуг мобільного зв'язку, які не підтверджені розшифровкою
телефонних розмов, що надаються оператором мобільного зв'язку, які
могли б підтвердити, що надані послуги зв'язку пов'язані з
господарською діяльністю позивача.
· порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4. ст. 7 Закону України ."Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, позивачем занижено суму
податку на додану вартість в 2001 році на 79553,00 грн., в 2002
році на суму 16203,00 грн., в 2003 році на суму 17080,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення №0006102320/0/04-23-2/13810261/1928
4 від 20 вересня 2004 року, про визначення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170 237 грн.,
в тому числі 112 836 грн. - основний платіж та 57401 грн. -
штрафні фінансові санкції та податкове повідомлення-рішення №
0006112320/0/04-23-2/13810261/19285 від 20 вересня 2004 року, про
визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в
розмірі 252 476 грн., в тому числі 169 936 грн. - основний платіж
та 82 540 грн. - штрафні фінансові санкції.
Судом апеляційної інстанції також встановлено наявність
платіжних доручень з підтвердженням факту оплати позивачем наданих
йому маркетингових послуг, що підтверджує не тільки факт оплати
наданих послуг, а й нарахування та сплату сум ПДБ по оплаті за
надані послуги.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суди першої
та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального
і процесуального права з огляду на наступне.
Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі
витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з
урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті,
включаються до складу валових витрат.
В пунктах 2.2., 2.5 акту перевірки від 16.09.04 зазначено
порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема порушенням вважається
розбіжність норм виходу продукції обрізних пиломатеріалів, яка
згідно викладеного в акті повинна становити 70 %, однак згідно
встановлених в ТОВ "Командор" норм, розроблених на підставі даних
УкрНДI МОДА та норм, запроваджених на виробництві в деревообробних
цехах ЛО "ЛьвівЛIС", норми переробки дубової деревини на
необрізний матеріал в залежності від сорту пиловника та його
діаметру складає 55 - 70%. Далі діють норми переробки з необрізних
пиломатеріалів на обрізці. В залежності від сорту, товщини і
ширини пиломатеріалів ці норми складають 43-50 %. Виходячи з
цього, кінцевий вихід продукції становить 15-35% ділового
обрізного матеріалу з дуба пиловника, що підтверджується
приєднаним до матеріалів справи експертним висновком Торгово -
промислової палати м. Львова, на яку законодавством покладено
функцію надавати експертні висновки такого характеру.
Згідно пп. 7,4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва"(обігу)' та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до
п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 вище зазначеного Закону у разі коли платник
придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає
амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються.
Слід звернути увагу, що наявна в матеріалах справи, угода №
1,10223281 від 24.07.03 про надання послуг стільникового
радіотелефонного зв'язку, список осіб - робітників, яким надано
право користування мобільним зв'язком згідно даної угоди,
спростовують доводи скаржника про правомірне віднесення до валових
витрат, витрати на оплату послу мобільного зв'язку.
З огляду на зазначене, Вищій адміністративний суд підтримує
висновки судів першої та апеляційної інстанцій про не
відповідність чинному законодавству податкових повідомлень-рішень
№0006102320/0/04-23-2/13810261/19284 та
№0006112320/0/04-23-2/13810261/19285 від 20.09.2004 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішеннь не
встановлено.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Галицькому районі м. Львова задоволенню не підлягає, а
рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2004 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 року залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2004
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя
Вищого адміністративного суду М.О.Федоров