ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Федорова М.О.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія", Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Луганська
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 р.
у справі № 4/627н господарського суду Луганської області
за позовом відкритого акціонерного товариства "Універмаг
"Росія"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Луганська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від
17.02.2005 р. позов ВАТ "Універмаг "Росія" про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень ДПI у Жовтневому районі м. Луганська
від 07.12.2004 р. № 0004592330/ про визначення позивачу
податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі
130386,00 грн., в тому числі основний платіж - 98752,00 грн. та
штрафні санкції - 31634,00 грн. та № 00046022330/0 про визначення
позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану
вартість в сумі 450776,00 грн., в тому числі основний платіж -
225388,00 грн. та штрафні санкції - 225388,00 грн. задоволено
частково: податкове повідомлення-рішення № 0004592330/ визнано
недійсним на суму 44274,00 грн. в тому числі основний платіж -
32512,00 грн. та штрафні санкції - 11762,00 грн., а податкове
повідомлення-рішення № 00046022330/0 - на суму 204178,00 грн. в
тому числі основний платіж - 22950,00 грн. та штрафні санкції -
181228,00 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних
вимог вмотивоване висновком про неправомірне збільшення позивачу
за результатами перевірки валових доходів за період з 01.01.2003
р. по 01.06.2004 р. на 114750,00 грн. внаслідок застосування при
визначенні орендної плати, що підлягала сплаті позивачу пов'язаною
з ним особою ТОВ ВКФ "Електра", як звичайної ціни орендної плати,
яка сплачувалась іншими орендаторами, оскільки таке мало місце без
врахування вимог пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та наявності в
орендованих ТОВ ВКФ "Електра" приміщеннях недоліку / відсутність
ізольованості від основної торгівельної площі та центрального
входу, проходів в службове приміщення, туалет, до ескалатору /,
якого немає в інших переданих в оренду приміщеннях.
З огляду на зазначене судом визнано неправомірним
донарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем з
податку на прибуток в сумі 32512,00 грн. та податку на додану
вартість в сумі 22950,00 грн. та застосування штрафних санкцій в
сумах 11762,00 грн. та 229950,00 грн. відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних
вимог щодо визначення суми податкових зобов'язань з податку на
прибуток та щодо донарахування податку на додану вартість в сумі
202437,00 грн. та штрафних санкцій за цим податком в сумі 44160,00
грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів
зв'язок витрат, сплачених ПП "Салют" за договором оренди від
01.09.2003 р., з власною господарською діяльністю, а також з
відсутності у позивача законних відстав для включення до
податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 158277,00 грн. за
податковими накладними, виданими МПП "Орегон", ПП "Вінол-Трейдком"
та ПП "Луганськспецтехніка", статутні документи яких визнані
недійсними згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили.
При цьому суд першої інстанції вважав безпідставним
застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану
вартість в сумі 158277,00 грн. з огляду на наявність у позивача
податкових накладних, тоді як на думку суду відповідно до
підпункту 7.4.5 підпункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для відповідальності
платника податку є не підтвердження сум податку, включених до
податкового кредиту, податковими накладними, а не порушення
податкового законодавства платниками податку, які їх видали.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано частково:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.12.2004
р. № 0004592330/0 щодо визначеного податкового зобов'язання за
платежем з податку на прибуток в сумі 130386,00 грн., в тому числі
основний платіж - 98752,00 грн. та штрафні санкції - 31634,00
грн.; № 000462330/0 в частині визначеного податкового зобов'язання
за платежем з ПДВ в сумі 292498,00 грн., в тому числі основний
платіж - 67110,00 грн. та штрафні санкції - 225388,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками
суду першої інстанції про відсутність зв'язку витрат позивача,
пов'язаних з орендою приміщення за договором від 01.09.2003 р.,
укладеним з ПП "Салют", з його власною господарською діяльністю, а
відтак визнав неправомірним визначення позивачу контролюючим
органом податкових зобов'язань за платежем з податку на прибуток в
сумі 86112,00 грн., в тому числі основний платіж - 66240,00 грн.
та штрафні санкції - 19872,00 грн. та за платежем з ПДВ в сумі
88320,00 грн., в тому числі основний платіж - 44160,00 грн. та
штрафні санкції - 44160,00 грн.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову та
прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в
повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення
судом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПI у Жовтневому районі м. Луганська
просить скасувати зазначену постанову в частині задоволених
позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в
цілому, вважаючи, що судом порушені підпункт 1.20.1 пункту 1.20
ст.1, пункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункт 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункт 4.3
ст.4, підпункт 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В запереченнях на касаційну скаргу іншої сторони позивач та
відповідач просять залишити скарги без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга
відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування
позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на
прибуток в спірній сумі слугував висновок контролюючого органу,
викладений в акті перевірки від 02.12.2004 р. № 1029/23-01557513,
про заниження позивачем задекларованих за I квартал 2003 року - II
квартал 2004 року сум валових доходів на загальну суму 114750,00
грн. по операціях з надання в оренду приміщення пов'язаній особі
ТОВ ПКФ "Електра" та про завищення задекларованої за IУ квартал
2003 року суми валових витрат на 220800,00 грн. по операціях з
придбання послуг оренди приміщення у ПП "Салют". При цьому
контролюючий орган виходив з того, що розмір орендної плати, яку
сплачував позивачу ТОВ ПКФ "Електра", нижче звичайної ціни,
визначеної виходячи з рівня орендної плати, яку сплачували
позивачу інші суб'єкти підприємницької діяльності, що не є
пов'язаними з ним особами. Виключення ж зазначеної суми з валових
витрат було обгрунтоване тим, що в договорі оренди від 01.09.2003
р., укладеному позивачем з ПП "Салют", та актах здачі-приймання
послуг з оренди відсутня адреса орендованого приміщення; позивачем
документально не підтверджено факт транспортування товарів з місця
зберігання товарів, яким було орендоване приміщення; ПП "Салют" за
юридичною адресою не знаходиться, що виключає можливість
зустрічної перевірки.
Згідно пункту 1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
пов'язана особа - особа, що
відповідає будь-якій з наведених ознак: юридична особа, яка
здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким
платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким
платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи,
які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа
платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника
податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або
зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння
безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи
юридичних осіб найбільшою часткою / паєм, пакетом акцій /
статутного фонду платника податку або управління найбільшою
кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або
володіння часткою / паєм, пакетом акцій / не меншою 20 відсотків
від статутного фонду платника податку.
Як свідчить акт перевірки від 02.12.2004р., ознакою, за якою
контролюючий орган визнав ТОВ ПКФ "Електра" пов'язаною особою по
відношенню до позивача, є володіння громадянином ОСОБА_1, який є
головою правління ВАТ "Універмаг "Росія", 20 відсотками статутного
фонду цього товариства. Така ознака, однак, не означає, що ТОВ ПКФ
"Електра" здійснює контроль над позивачем, або контролюється
позивачем чи перебуває під спільним з ним контролем в розумінні
пункту 1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а відтак у контролюючого органу не
було передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 зазначеного
Закону для визначення податкових зобов'язань позивачу із
застосуванням звичайних цін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі
договору оренди від 01.09.2003 р., укладеного між позивачем і ПП
"Салют", позивач отримав в оренду приміщення загальною площею 920
кв. м для зберігання продуктів. Факт придбання позивачем послуг з
оренди приміщення підтверджується актами здачі-приймання робіт,
платіжними дорученням про перерахування грошових коштів в сумі
264960,00 грн. на сплату орендної плати, податковими накладними на
загальну суму 264960,00 грн., в тому числі ПДВ 44160,00 грн.
Згідно наявних у справі актів приймання-передачі від 01.09.2003 р.
та від 31.12.2003 р. позивач отримав в оренду приміщення за
адресою: м. Луганськ, Лугутинський проїзд,5.
На підставі досліджених в судовому процесі вказаних письмових
доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснений судовий розгляд справи,
суд апеляційної інстанції встановив факт придбання позивачем
послуг з оренди складського приміщення у ПП "Салют", понесення у
зв'язку з цим витрат та на підставі встановлених обставин дійшов
правильного висновку про правомірне віднесення цих витрат до
валових витрат, а також включення сплачених у ціні придбання
вказаних послуг сум ПДВ до податкового кредиту. Такий висновок
суду апеляційної інстанції відповідає правильному застосуванню
пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до частини 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції, зокрема не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судом, позивач уклав договори з МПП "Орегон"
від 01.02.2003 р. про надання послуг з реклами, від 01.02.2003 р.
№ 01/03 купівлі-продажу меблів та торгівельного обладнання; з ПП
"Вінол-Трейдком" від 25.03.2003 р. про надання послуг з реклами; з
ПП "Луганськспецтехніка" від 05.12.2002 р. про надання послуг з
реклами, від 01.12.2002 р. про виконання рекламних робіт.
Здійснення господарських операцій на виконання цих договорів
підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт,
видатковими накладними та податковими накладними, виданими МПП
"Орегон" на загальну суму 710115,60 грн., в тому числі ПДВ
118277,60 грн., ПП "Вінол-Трейд" - на загальну суму 72300,00 грн.,
в тому числі ПДВ 12000,00 грн., ПП "Луганськспецтехніка" - на
загальну суму 301060,00 грн., в тому числі ПДВ 28000,00 грн.
Згідно додатку 2 до акту перевірки від 02.12.2004 р. позивач
розрахувався з цими постачальниками в повному обсязі грошовими
коштами в безготівковій формі та зустрічними поставками / а.с.27
т.1 /.
Визнаючи правомірним донарахування позивачу податкового
зобов'язання з ПДВ в сумі 158277,00 грн., суди попередніх
інстанцій виходили з того, що позивач не мав права на включення до
податкового кредиту податку в зазначеній сумі на підставі
податкових накладних, виданих вказаними постачальниками, оскільки
рішеннями Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.04.2004 р.
у справі № 2-4285, від 05.11.2003 р. у справі № 2-6034/03 та від
27.07.2004 р. у справі № 2-25877/2004р., які набрали законної
сили, визнані недійсними установчі документи та свідоцтва платника
податку на додану вартість ПП "Луганськспецтехніка", ПП
"Вінол-Трейдком" та МПП "Орегон" відповідно.
Разом з тим, суд не звернув увагу, що господарські операції
між позивачем та вказаними постачальниками були здійснені в грудні
2002 року, в січні - червні 2003 року, тобто до ухвалення
зазначених судових рішень, а податкова інспекція не оспорювала
факт придбання позивачем у цих підприємств товарів, робіт, послуг
та зв'язок витрат на таке придбання з господарською діяльністю
позивача.
Таким чином, позивач при включенні до податкового кредиту сум
ПДВ, сплачених / нарахованих / у зв'язку з придбанням товарів,
робіт та послуг у вказаних підприємств діяв відповідно до вимог
підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підтвердивши суми ПДВ
податковими накладними, які виписані з дотриманням підпунктів
7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2 цієї ж статті щодо змісту податкової
накладної та наявності в особи, що її виписала, статусу платника
податку на додану вартість.
Відповідно до частини 2 ст.218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин відповідає за
невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи
порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не
доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для
недопущення господарського правопорушення.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій обставини
справи встановлені повно і всебічно, але їм була дана неправильна
юридична оцінка внаслідок неправильного застосування норм
матеріального права, ухвалені по справі судові рішення в частині
відмови в задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 07.12.2004 р. № 0004602330/0 на суму
основного платежу 158277,00 грн. підлягають скасуванню з
прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині
позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія" задовольнити.
Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 19.04.2005р. та рішення господарського суду Луганської
області від 17.02.2005р. в частині відмови в задоволенні позову
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
07.12.2004р. № 0004602330/0 в частині визначення податкового
зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі основного платежу 158 277,00
грн.
Позов в цій частині позовних вимог задовольнити.
В іншій частині постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 19.04.2005р. залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Луганська залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.