ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Гордійчук М.П.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005р.
у справі № А-41/67-05 господарського суду Харківської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №
34 Комінтернівський"
до 1. Державної податкової інспекції у Комінтернівському
районі м. Харкова
2. Відділення Державного казначейства у Комінтернівському
районі м. Харкова
за участю прокурора Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення 2 007 637,00грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
07.04.2005р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., позовні вимоги
задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ
"Магазин № 34 "Комінтернівський" бюджетну заборгованість з податку
на додану вартість в сумі 1227473,71 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що ТОВ "Магазин № 34
"Комінтернівський" сплатив задекларований в рядку 25.2 податкової
декларації з податку на додану вартість за листопад 2003 року до
відшкодування податок на додану вартість у сумі 1227473,71 грн., у
зв'язку з чим у товариства відповідно до пункту 1.8 ст.1,
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, чинній станом на
вказаний період, виникло право на відшкодування з бюджету
зазначеної суми податку.
В касаційній скарзі ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова
просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, зокрема ст.4 Закону України "Про обіг
векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, пункту 1.8 ст.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 ст.7
зазначеного Закону в редакції, чинній до 1 червня 2005 року, у
разі коли за результатами звітного періоду різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів / робіт, послуг / протягом звітного періоду та
сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
За змістом наведених правових норм відшкодуванню підлягає
надмірно сплачена платником податку в звітному податковому періоді
сума податку порівняно із сумою його податкових зобов'язань в
цьому ж податковому звітному періоді.
З врахуванням цього предметом доведення в судовому процесі
при розгляді спору про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість є, зокрема факт сплати платником
податку-покупцем іншому платнику податку - постачальнику податку
на додану вартість в сумі, задекларованій до відшкодування, в ціні
придбання товарів / робіт, послуг /, щодо поставки яких
постачальниками виписані податкові накладні, на підставі яких
платником податку - покупцем був сформований податковий кредит в
цьому звітному податковому періоді.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого
погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач сплатив
задекларовану в декларації за листопад 2003 року до відшкодування
суму ПДВ, а саме 1227473,71 грн. Такий висновок, однак, зроблений
без повного та всебічного розгляду в судовому процесі всіх
обставин справи, вимога щодо якого міститься в частині 1 ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого розглянута справа судами
попередніх інстанцій.
Так, в обгрунтування зазначеного висновку суд послався на
надані позивачем копії банківських виписок та платіжних доручень
на сплату грошових коштів контрагентам. Разом з тим, зазначені
документи підтверджують розрахунки позивача з його контрагентами
ПП "Адлер", ПП "Аякс", ПП "Діметра", ТОВ "Данфа", ПП "Дігма", ТОВ
"Тетра", ПП "Фінанси-Iнвест", ПП "Еллада-2002" в червні - липні
2004 року за продукти харчування згідно договорів, укладених в
жовтні, листопаді 2003 року та січні 2004 року / платіжне
доручення № 158 від 22.07.2004 р. на суму 400000,00грн. на користь
ТОВ "Данфа" /. При цьому копії платіжних доручень свідчать, що
сума розрахунків з рядом із вказаних постачальників перевищив
обсяг придбання позивачем у цих постачальників товарів у листопаді
2003 року, ПДВ з якого був включений до податкового кредиту в
цьому звітному податковому періоді, а отже і увійшов до суми
бюджетного відшкодування, стягнення якої є предметом спору в даній
справі. Так, як свідчать матеріали справи, при обсязі придбання
позивачем товарів в листопаді 2003 року у ПП "Дігма" на суму
7597550,45 грн., включаючи ПДВ, в червні -липні 2004 року позивач
сплатив цьому постачальнику 14800000,00 грн., включаючи ПДВ; при
обсязі придбання товарів у ПП "Аякс-2002" на суму 171585,08 грн.,
включаючи ПДВ, сплатив в червні 2004 року 250000,00 грн. / а.с 19
т.1, а.а.с 6, 7, 9-13, 15, 17 т. 2 /.
Про наявність операцій з продажу між позивачем та його
контрагентами, на підставі податкових накладних яких ним був
сформований податковий кредит в листопаді 2003 року, не тільки в
зазначеному місяці, а в інші періоди свідчить також акт перевірки
ТОВ "Магазин № 34 "Комінтернівський" від 30.03.2004 р. №
187/23-204, згідно якого у позивача станом на 01.12.2003р.
кредиторська заборгованість перед цими постачальниками
перевищувала обсяг придбання у них товарів в листопаді 2003 року /
а.с.19, т.1 /. Крім того, вказаним актом зафіксовано факт
розрахунків позивача з постачальниками за придбані в листопаді
товари векселями, за виключенням ПП "Діметра", ПП "Iліада-2002",
ПП "Оса-2002", з якими розрахунок не був проведений, та ПП
"Дігма", з яким розрахунок на суму 118015,00 грн. був здійснений у
безготівковій формі.
Згідно частини 3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
умова щодо проведення розрахунків із
застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному
договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі /
передачі / векселя відповідно до договору припиняються грошові
зобов'язання щодо платежу за цим договором і виникають грошові
зобов'язання щодо платежу за векселем.
Припис наведеної правової норми суду слід було мати на увазі,
встановлюючи обставини справи щодо сплати позивачем суми ПДВ,
задекларованої до відшкодування з бюджету за листопад 2003 року.
Наведене свідчить, що вказані обставини судом встановлені в
повній мірі не були, оскільки факт проведення розрахунків
позивачем із постачальниками в червні-липні 2004 року при
наявності в матеріалах справи даних щодо тривалості господарських
зв'язків між позивачем і цими постачальниками не означає, що
позивачем при цьому в ціні придбання були перераховані суми ПДВ за
придбані товари в листопаді 2003 року, вимога стосовно
відшкодування яких йому, як надмірно сплачених за даними
податкової декларації за цей звітний податковий період, ним
пред'явлена в суді.
На необхідність встановлення в судовому процесі обставин щодо
наявності у позивача переплати ПДВ в зазначеному звітному
податковому періоді вказував і Вищий господарський суд України в
постанові від 03.12.2005 р., ухваленій по даній справі, при
перегляді справи в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи.
Ця вимога, однак, судом виконана не була.
Зазначені порушення судами першої та апеляційної інстанцій
норм процесуального права, як такі, що могли призвести до
неправильного вирішення справи та не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, згідно частини 2 ст.227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування ухвалених по справі судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно та повно
встановити обставини справи, зокрема, щодо формування позивачем
податкового кредиту в декларації за листопад 2003 року та щодо
наявності у позивача переплати ПДВ у зазначеному звітному
податковому періоді і її суми, що і складатиме суму бюджетного
відшкодування за даними податкової декларації цього звітного
податкового періоду.
Виконавши вимоги частин 4, 5 ст.11, ст.86 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
стосовно повного та об'єктивного встановлення обставин
справи, суду слід вирішити спір згідно норм матеріального права,
яким регулюється спірне правовідношення.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 02.08.2005р., рішення господарського суду Харківської
області від 07.04.2005р., справу направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Гордійчук М.П.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.