ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Мироненка О.В., Штульмана
I.В.,
при секретарі Мацюк Т.С.,
за участю представників позивача Греділя Р.I. та Козярика
В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення
господарського суду Львівської області від 22 червня 2005 року й
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29 вересня
2005 року у справі за позовом Національного банку України в особі
Управління НБУ у Львівській області до виконавчого комітету
Львівської міської ради, Львівського обласного державного
комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки,
третя особа на стороні позивача Регіональне відділення Фонду
державного майна України у Львівській області, про визнання
недійсним акта органу місцевого самоврядування та визнання права
державної власності, -
встановила:
У березні 2005 року Управлінням Національного банку України у
Львівській області звернулось до господарського суду Львівської
області з позовом в якому просило визнати незаконним та скасувати
рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від
29.12.2004 р. №1442, визнати нежитловий будинок №12 по вул. Каліча
Гора у м. Львові об'єктом права державної власності, який належить
Національному банку України на праві повного господарського
відання та зобов'язати Львівське обласне державне комунальне бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки здійснити державну
реєстрацію зазначеного нежитлового будинку на користь
Національного банку України.
Змінивши в судовому засіданні позовні вимоги, позивач просив
визнати незаконним та скасувати лише рішення виконавчого комітету
Львівської міської ради від 29.12.2004 р. №1442.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22 червня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 29 вересня 2005 року, частково задоволено
позовні вимоги УНБУ у Львівській області та скасовано рішення
виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2004 року №
1442 "Про передачу в безоплатне користування Управлінню
Національного банку України у Львівській області нежитлового
будинку № 12 на вул. Каліча Гора". Стягнуто з відповідача 42,50
грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Щодо решти позовних вимог
провадження у справі припинено.
Виконавчий комітет Львівської міської ради не погоджуючись з
ухваленими рішеннями судів, подав касаційну скаргу, в якій,
посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають
значення для справи, ухвалення рішень, які постановлені з
невідповідністю висновків, викладених у мотивувальній частині
рішення та постанови, обставинам справи, порушенням норм
матеріального права, просить їх скасувати і провадження в справі
закрити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,
доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши
законність і обгрунтованість постанови в межах доводів касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
, НБУ є юридичною особою, має відокремлене
майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його
повному господарському віданні.
З матеріалів справи вбачається, що будинок по вул. Каліча
Гора, 12 належить державі і закріплений на праві повного
господарського відання за Національним банком України в особі
Управління НБУ у Львівській області, що є підставою для проведення
відповідної державної реєстрації.
Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного
висновку про те, що здійснюючи самостійне віднесення об'єкту права
державної власності до комунальної власності без відповідних
рішень органів державної влади, уповноважених управляти державним
майном та правовстановлюючих документів виконком Львівської
міськради перевищив повноваження, надані йому Законами України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та "Про
передачу об'єктів права державної та комунальної власності", чим
порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки
сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну
правову оцінку, суди постановили судові рішення, що відповідають
вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними
в матеріалах справи письмовими доказами .
При вирішенні справи судами правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, судовою
колегією не встановлено.
Приведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки
доказів і незгоди з висновками суду .
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Перевіривши справу в повному об'ємі, колегія суддів приходить
до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставність
наведених в касаційній скарзі доводів.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 22 червня
2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 29 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя О.I. Панченко