У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчука О.А.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Мисливого I.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 09.11.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006
р.
у справі № 11/94
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
Аліас"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Фірма Аліас" звернулось до суду з позовом про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Голосіївському
районі м.Києва від 30.06.2004 р. №0000432305/2 та від 26.07.2004
р. №0000432305/3, якими позивачу визначено податкові зобов'язання
з податку на прибуток в розмірі 13650,00 грн., у т.ч. 9100,00
грн. - основний платіж, 4550,00 грн. - штрафні (фінансові)
санкції.
Постановою Господарського суду м.Києва від 09.11.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 15.02.2006 р., позов задоволено повністю.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
ДПI у Голосіївському районі м.Києва, у якій ставиться питання про
скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в
задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального
та процесуального права.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представника
у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та
місце розгляду справи повідомлявся за адресами, що містяться в
матеріалах справи (м.Київ, вул.Димитрова, 22; м.Київ, вул.Героїв
Севастополя, 48). Справу розглянуто на підставі п.4 ст.221 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено у справі, позивачем надавались послуги з
оренди приміщень на підставі договорів оренди підприємствам: СП
"УкраїнаБулЕкспорт", Підприємству "РФИС", ТОВ "РОЛАНД" піано
салон", ДП "Компанія "Бонекс", СП "Бона", ДП "Візант".
Крім того, між позивачем та СП "Міяр", а також позивачем та
ТОВ "Гранд-Сервіс" укладено договори оренди та додаткові угоди до
договору оренди, згідно яких останні беруть у тимчасове володіння
споруду та телефонний номер, власником якого є позивач.
Згідно договору оренди між позивачем та СП
"УкраїнаБулЕкспорт" орендар додатково оплачує міжміські телефонні
розмови згідно додатково виставлених рахунків.
За договором оренди між позивачем та ДП "Візант", позивач
передає один абонент телефонного зв'язку.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валовий дохід, згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, - це загальна
сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами.
Операції позивача з надання належних йому приміщень в оренду
є господарською діяльністю, оскільки така діяльність направлена на
отримання доходу в грошовій (матеріальній) формі, а участь
позивача в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою.
За таких обставин, всі витати позивача у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснені ним як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися
позивачем з метою надання належних йому приміщень в оренду,
підлягають включенню до складу валових витрат.
Передача у користування орендарям телефонних номерів в
зв'язку з наданням в оренду належних позивачу приміщень напряму
пов'язана з наданням позивачем послуг оренди та впливає на розмір
орендних платежі, а саме зумовлює збільшення їх розміру, наслідком
чого є отримання додаткового доходу у грошовій формі.
У березні-грудні 2001 р. позивачем отримано від телефонних
компаній ВАТ "Укртелеком", ТОВ "Оптима Телеком", ЗАТ "УТЕЛ" послуг
на суму 23475,15 грн., згідно наданих позивачу податкових
накладних та розрахунків, які включені до книги обліку придбання
та віднесені до складу валових витрат.
Понесені позивачем витрати на оплату послуг зв'язку у
березні-грудні 2001 р. компенсовані орендарями в сумі 7313,13 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що не всі орендарі
використовували послуги зв'язку на договірній основі за
місцезнаходженням орендованих ними приміщень. Телефонні номери, в
т.ч. обслуговуючих операторів СУК ТОВзП "Оптіма Телеком", ВАТ
"Укртелеком", ЗАТ "Утел", використовувались і позивачем у власних
господарських цілях, що підтверджується договорами про надання
послуг телефонного зв'язку, умовами яких передбачено право
позивача передавати телефонні номери у користування третім особам.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем п.5.1 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п.п. 42 та 51 "Правил користування місцевим
телефонним зв'язком", затверджених постановою КМУ від 22.04.1997
р. №385 ( 385-97-п ) (385-97-п)
, судова колегія погоджується з висновками
судів, що зазначеними правилами не встановлено яким саме чином
позивач повинен був повідомити підприємство-зв'язку про передачу
телефонізованого приміщення в оренду третім особам, доказів того,
що таке неповідомлення зумовило зупинення дії чи розірвання
договорів не н адано.
Крім того, відповідачем під час перевірки не досліджувалось
питання використання телефонного зв'язку підприємствами-орендарями
(як на постійній так і на тимчасовій основі) та не з'ясовувались
приналежність тих чи інших міських, міжміських або міжнародних
телефонних розмов до господарської діяльності позивача. Платником
за виставленими операторами зв'язку рахунками був позивач.
Оскільки в акті перевірки не допускається відображення
необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не
підтверджені доказами, суди дійшли вірного висновку про
недоведеність належним чином з посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку
позивача, наявності факту завищення позивачем валових витрат за
даним епізодом.
Згідно ч.5 ст.82 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
висновок експерта
для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути
вмотивована в постанові або ухвалі.
У справі міститься висновок судово-бухгалтерської експертизи
№2101/2102 від 21.07.2005 р., яким підтверджуються обставини
справи, встановлені судом.
Незгода з висновком експерта, що платежі, які надходять
орендодавцю від орендарів та перераховуються оператору зв'язку за
користування телефонами без переоформлення їх на орендарів, в
оподаткуванні орендодавця участі не беруть, так як не є ні
валовими доходами, ні валовими витратами орендодавця, судом
мотивована тим, що платежі від орендарів надходили позивачу у
вигляді орендної плати та підлягали включенню до складу його
валових доходів, а понесені позивачем витрати на оплату послуг
зв'язку, які використовувались орендарями приміщень, були понесені
позивачем з метою збільшення розміру орендної плати за
користування вказаними приміщеннями та зумовили отримання
додаткового доходу у грошовій формі.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони
не спростовують вищевикладеної позиції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої
апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи,
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли
правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а
постанову Господарського суду м.Києва від 09.11.2005 р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 р. -
без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.А.Сергейчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 04.06.2007 р.