ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Гордійчук М.П., Костенка М.I.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
23.06.2005р.
у справі № 10/2 пд господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Луганська
до 1. відкритого акціонерного товариства "Універмаг "Росія",
2. малого приватного підприємства "Луганськспецтехніка"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від
19.05.2005р., залишеним без змін постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 23.06.2005р., позов
задоволено: визнано недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договір про виконання ремонтних робіт вартістю
132360,00 грн. від 05.12.2002 р., укладений між МПП
"Луганськспецтехніка" та ВАТ "Універмаг "Росія"; стягнуто з МПП
"Луганськспецтехніка" на користь ВАТ "Універмаг "Росія" 132360,00
грн. та з ВАТ "Універмаг "Росія" в доход держави вартість
придбаних робіт в сумі 132360,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що вказаний договір укладений
МПП "Луганськспецтехніка" з метою, що суперечить інтересам
держави, яка полягала в ухиленні від сплати податків.
В касаційній скарзі ВАТ "Універмаг "Росія" просить скасувати
ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій ст.8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, частини 2 ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
05.12.2002 р. між МПП "Луганськспецтехніка" / виконавець / та ВАТ
"Універмаг "Росія" / замовник/ був укладений договір про виконання
ремонтних робіт.
Згідно акту приймання виконаних робіт за грудень 2002 року
виконавець та замовник засвідчили виконання ремонтних робіт,
перелік яких зазначений в цьому акті, загальною вартістю 132360,00
грн.
На вказану суму поставки МПП "Луганськспецтехніка" видана
податкова накладна № 4 від 31.12.2002 р.
В оплату за виконані роботи ВАТ "Універмаг "Росія"
перераховано виконавцю 03.03.2003 р. та 06.03.2003 р. грошові
кошти в загальній сумі 114560,00 грн.
Задовольняючи позов та визнаючи спірний договір недійсним з
підстав, передбачених ст.49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд першої
інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з
того, що договір був укладений МПП "Луганськспецтехніка" з метою,
що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки вказане
підприємство мало намір ухилитися від сплати податків. При цьому
на підтвердження наявності у МПП "Луганськспецтехніка" такої мети
суд послався на встановлені рішенням Жовтневого суду м. Луганська
від 22.04.2004 р. в цивільній справі № 2-4285 за позовом ДПI у
Жовтневому районі м. Луганська до Альохіна Є.Ю. про визнання
недійсними статутних документів МПП "Луганськспецтехніка", яке
набрало законної сили, факти державної реєстрації вказаного
підприємства громадянином Альохіним Є.Ю. як засновником без наміру
здійснювати підприємницьку діяльність через це підприємство,
відсутності з його боку будь-яких юридично значимих дій від імені
підприємства, в тому числі підписання та подання документів
бухгалтерського обліку чи податкової звітності, укладення
договорів. Наявність у осіб, які діяли від імені вказаного
підприємства при укладенні спірного договору, умислу такого змісту
суд пов'язував також з фактом недекларування в податковій
декларації за грудень 2002 року обсягів операцій з продажу та
податкових зобов'язань підприємства, тоді як господарська операція
на виконання спірного договору була здійснена в цей звітний
податковий період.
Разом з тим, згідно частин першої та другої ст.18 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі
відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в
спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа
може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не
може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла
знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Будь-яких обставин стосовно того, що ВАТ "Універмаг "Росія"
знало або могло знати про недостовірність відомостей відносно МПП
"Луганськспецтехніка", на підставі яких була здійснена державна
реєстрація цього підприємства, судом не встановлено.
Згідно ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного до 01.01.2004 р.,
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави
все одержане нею і все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності 1
січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який
порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим,
які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського
зобов'язання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції / спеціальної
правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з
чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.
10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави
і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення
позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у
мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, не можуть застосовуватися за сам факт несплати
податків, зборів / обов'язкових платежів / однією із сторін
договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а
не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною
умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення
фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і
податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
частини 1 ст.238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. З
огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом
строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.
При укладенні спірного договору 05.12.2002 р. позовна заява
була подана до суду 09.02.2005 р., тобто вимога про застосування
санкцій, встановлених ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, була заявлена
за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення,
передбаченого ст.250 цього Кодексу.
Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного
законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те,
що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці
наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за
фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного
договору. Не посилається на такі обставини і позивач.
Сам лише факт недекларування МПП "Луганськспецтехніка"
податкових зобов'язань, які виникли внаслідок здійснення
господарської операції з поставки робіт на виконання спірного
договору, при безспірному порушенні при цьому вимог податкового
законодавства не є, однак, безумовним свідченням укладення цього
договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Відтак висновок судів першої та апеляційної інстанцій про
укладення спірного договору ТОВ "Луганськспецтехніка" з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства, та про наявність
законних підстав для стягнення з ВАТ "Універмаг "Росія" в доход
держави 132360,00 грн. вартості виконаних МПП
"Луганськспецтехніка" робіт, а з останнього на користь ВАТ
"Універмаг "Росія" грошових коштів в такій же сумі, сплачених за
вказані роботи, не відповідає обставинам справи та
ст.ст.207,208,250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на викладене та відповідно до ст.229 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
ухвалені по справі судові рішення судів попередніх
інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового судового
рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія" задовольнити, скасувати постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 23.06.2005р. та рішення
господарського суду Луганської області від 19.05.2005р.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але
може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в
порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Гордійчук М.П.
Костенко М.I.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.