ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою закритого акціонерного
товариства "СоюзАвто" на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 07 червня 2005 року у справі за позовом
закритого акціонерного товариства "СоюзАвто" до виконавчого
комітету Запорізької міської ради, третя особа -
гаражно-експлуатаційний кооператив "Придніпровський" про визнання
недійсним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2002 року закрите акціонерне товариство "СоюзАвто"
звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Запорізької
міської ради, третя особа - гаражно-експлуатаційний кооператив
"Придніпровський" про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25
березня 2005 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства
"СоюзАвто" задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
07 червня 2005 року рішення господарського суду Запорізької
області від 25 березня 2005 року скасовано, в позові відмовлено.
В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "СоюзАвто"
просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної
інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
право власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення
її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "СоюзАвто" не є
власником земельної ділянки, щодо якої виник спір, а є
користувачем цієї земельної ділянки, про що свідчить договір на
право тимчасового користування землею №9 від 01.07.1999 року, п.3
рішення виконкому від 27.05.1999 року №263/36.
Згідно з п. "і" ст.141 ЗК України, підставою припинення права
користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки
не за цільовим призначенням.
З питання порядку припинення права користування земельними
ділянками, які використовуються з порушенням земельного
законодавства, необхідно звернутися до ст. 144 ЗК України, де
зазначено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства
державний інспектор по використанню та охороні земель складає
протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення,
вказівку про його усунення у 30-денний строк...
У разі не усунення порушення земельного законодавства у
30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні
земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або
органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права
користування земельною ділянкою.
Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування про припинення права користування земельною
ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що розміщення на
виділеній позивачу ділянці автомагазину і кафе, які є постійними
спорудами, не відповідає цільовому призначенню такої земельної
ділянки, оскільки такі споруди не підпадають під поняття
тимчасових споруд, про що йдеться в п.1.2 договору на право
тимчасового користування землею №9 від 01.07.1999 року, як однієї
з умов такого договору. Не відповідає розміщення вищевказаних
автомагазину і кафе приписам п.3 рішення виконкому Запорізької
міської ради від 27.05.1999 року №263/36, як передумови укладення
договору на право тимчасового користування землею, оскільки
розміщення не тимчасових споруд і будівель на території земельної
ділянки площею 2,8199 га по Прибережній автомагістралі (навпроти
житлового будинку №2 по вул. Українській) вказаним рішенням
виконкому не передбачено (вказаним пунктом З рішення від
27.05.1999р. №263/36 передбачено лише, як зазначалося вище,
функціонування автостоянки, експлуатація металевих гаражів та
розміщення і експлуатація тимчасових споруд).
Таким чином, вищевказана земельна ділянка використовується
позивачем не за цільовим призначенням, що є порушенням умов як
самого договору на право тимчасового користування землею №9 від
01.07.1999 року та суперечить рішенню виконкому Запорізької
міської ради від 27.05.1999 року №263/36.
Факт зміни цільового призначення земельної ділянки є
підставою для втрати чинності рішення виконкому Запорізької
міської ради від 27.05.1999 року №263/36, яким затверджені
матеріали інвентаризації спірної земельної ділянки, про що прямо
зазначено в п.6 цього рішення.
Відповідно до ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані,
зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим
призначенням.
Таким чином, оскаржуване рішення виконкому Запорізької
міської ради від 05.06.2002 року №170/8 прийнято у відповідності
із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст.ст. 96, 141 ЗК України. Неприйняття відповідачем
оскаржуваного рішення суперечило б п.6 рішення виконкому
Запорізької міської ради від 27.05.1999 року №263/36.
Що стосується питання про те, чи могло бути предметом
опротестування прокуратурою рішення виконавчого комітету
Запорізької міської ради №263/36 від 27.05,1999 року у порядку,
визначеному ст.21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, протест на акт, що суперечить закону, приноситься
прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до
вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на
незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор
ставить питання про скасування акта або приведення його у
відповідність з законом, а також припинення незаконної дії
посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора
зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду
відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк
після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же
строк повідомляється прокурору. В протесті прокурора від
25.04.2002 року за №07/16 вказується на наявність факту
використання службовими особами ЗАТ '"СоюзАвто" спірної земельної
ділянки не за цільовим призначенням. Розглянувши протест
прокурора, відповідачем і був прийнятий оскаржуваний акт, з якого
вбачається що при прийнятті такого акту виконком міської ради
керувався статтями 96, 141 ЗК України, тобто статтями, що
регулюють питання припинення права користування земельною
ділянкою, як наслідок невиконання обов'язку землекористувачів щодо
необхідності забезпечення використання землі за цільовим
призначенням.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/35 ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
від
26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших
органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність
його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою
визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям
відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів
підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за
результатами розгляду справи факту такого порушення не
встановлено, у господарського суду немає правових підстав для
задоволення позову.
Приписами статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Закрите акціонерне товариство "СоюзАвто" просить визнати
недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради
від 05.06.2002 року №170/8 на підставі статей 152, 155, 158 ЗК
України.
Стаття 152 ЗК України передбачає способи захисту прав на
земельні ділянки.
Статтею 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом
виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким
порушуються права особи щодо володіння, користування чи
розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається
недійсним. В статті 158 ЗК України зазначені органи, що вирішують
земельні спори.
Колегія суддів не вбачає невідповідності прийнятого
відповідачем оскаржуваного рішення вимогам статей 152, 155, 158 ЗК
України. До того ж, вказані норми регулюють загальні положення
щодо порядку захисту прав суб'єкта господарювання при прийнятті
акта, яким порушуються права такого суб'єкта і безпосередньо не
регулюють відносини, всупереч яким міг бути прийнятий такий акт.
Не встановлено колегією суддів і факту невідповідності
рішення міськвиконкому від 05.06.2002 року №170/8 визначеній
законом компетенції органу, який видав цей акт, оскільки таке
рішення прийнято у відповідності з приписами Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та, зокрема,
статті 55 цього Закону.
Не може також вважатися наявним факт порушення у зв'язку з
прийняттям оскаржуваного акта прав та охоронюваних законом
інтересів позивача, оскільки ЗАТ ''СоюзАвто" використовувало
земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто з порушенням
земельного законодавства, що у відповідності з приписами пунктів
3, 6 рішення міськвиконкому №263/36 від 27.05.1999 року, статтями
96, 141 ЗК України, є підставою для припинення права користування
земельною ділянкою.
Таким чином, ЗАТ ''СоюзАвто", не доведено невідповідність
рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від
05.06.2002 року №170/8 "Про скасування рішення виконавчого
комітету Запорізької міської ради №263/36 від 27.05.1999 р."
вимогам чинного (земельного) законодавства та визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт; не доведено також і
порушення у зв'язку з прийняттям вказаного рішення прав та
охоронюваних законом інтересів позивача. Отже, відсутні підстави
для визнання такого акту недійсним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної
інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно
дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне
та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального
та процесуального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та
процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з
підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "СоюзАвто"
залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 07 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Харченко В.В.