ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                         IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     19 квітня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     головуючого - судді  Ліпського Д.В.
     суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка
В.В.,
     розглянувши  в  порядку  письмового  провадження  справу   за
скаргою ОСОБА_1 та інших на  неправомірні  дії  Кабінету  Мінстрів
України за касаційною скаргою 100 осіб   на  рішення  Апеляційного
суду м.Києва від 19 листопада 2003 року,
                      В С Т А Н О В И Л А :
     У червні 2003 року ОСОБА_1. та інші  звернулися  до  суду  зі
скаргою, в якій просять визнати неправомірними п.1 та частково  п.
4 Постанови Кабінету Міністрів України від  31  травня  2000  року
№856 ( 856-2000-п ) (856-2000-п)
         зі змінами, в  редакції  від  23  квітня  2003
року,  оскільки  оскаржувана  постанова  порушує  їх  права.  Свої 
вимоги позивачі мотивували тим, що вони є пенсіонерами,  колишніми
працівниками органів державної виконавчої  влади,  які  вийшли  на
пенсію до 1 грудня 1999 року.  Кабінетом  Міністрів  України  була
прийнята постанова №581 про внесення змін до цієї постанови,  якою
встановив новий порядок визначення заробітку  для  призначення  та
перерахунку пенсії державним службовцям, що позбавляє їх права  на
перерахунок пенсій у відповідності з вимогами Закону України  "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
         (в редакції від 16 січня 2003 року).
     Рішенням Печерського районного суду  м.Києва  від  2  вересня
2003   року   скарга   задоволена   частково,   визнано   частково
неправомірним п.1 Постанови  Кабінету  Міністрів  України  від  31
травня 2000 року №865 ( 865-2000-п ) (865-2000-п)
          та  п.4  Постанови  Кабінету
Міністрів України №581 від 23  квітня  2003  ( 581-2003-п ) (581-2003-п)
          року,
якою внесені зміни в Постанову Кабінету Міністрів України №865 від
31  травня  2000  ( 865-2000-п ) (865-2000-п)
          року.  Зобов'язано   відповідача
частково скасувати п. 1 Постанови Кабінету Міністрів  України  від
31 травня 2000 року №865 ( 865-2000-п ) (865-2000-п)
          та п.4 Постанови Кабінету
Міністрів України №581 від 23  квітня  2003  ( 581-2003-п ) (581-2003-п)
          року,
якою внесені зміни в Постанову Кабінету Міністрів України №865 від
31 травня 2000 ( 865-2000-п ) (865-2000-п)
         року.
     Рішенням Апеляційного суду м. Києва  від  19  листопада  2003
року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні скарги
ОСОБА_1. та інших відмовлено.
     Не  погоджуючись  з  рішенням  суду   апеляційної   інстанції
ОСОБА_1. та інші звернулися з  касаційною  скаргою  до  Верховного
Суду  України,  який  направив  її  разом  зі  справою  до  Вищого
адміністративного суду України.
     В касаційній скарзі позивачі просять скасувати  рішення  суду
апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити  в
силі, оскільки вважають, що суд апеляційної  інстанції  неправильно
застосував норми матеріального та процесуального права, а  саме  :
на неправильні  висновки,  про  те  що  оскаржувані  постанови  не
порушують права позивачів на перерахунок їх пенсії, а також на те,
що судом не було надано належної оцінки  деяким  фактам,  порушено
верховенства права.
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України,  перевіривши  доводи  касаційної  скарги  за  матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
     Суд апеляційної  інстанції  скасовуючи  рішення  суду  першої
інстанції  виходив  з  того,  що  рішення  було  постановлено  без
належної оцінки зібраних доказів і фактичних обставин справи та не
відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
     У відповідності з вимогами ст. 348-7  ЦПК  якщо  оскаржуваний
нормативний  акт  органом  владних   повноважень   було   винесено
відповідно до закону, в  межах  повноважень  державного  органу  і
права чи  свободи  заявника  не  були  порушені,  суд  постановляє
рішення про відмову у задоволені скарги.
     Судом апеляційної інстанції встановлено, що  заявники  подали
скаргу  на  постанови,  прийняті  Кабінетом  Міністрів  України  у
відповідності з повноваженнями, наданими ст. 116, 117  Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
     Iз змісту Закону України "Про  державну  службу"  ( 3723-12 ) (3723-12)
        
видно, що  Закон  визначив  порядок  обчислення  пенсії  державним
службовцям та перелік грошових сум для її обчислення.
     Згідно ст. 37-1 Закону України "Про внесення змін  до  Закону
України  "Про  державну  службу"  ( 432-15 ) (432-15)
           визначено   порядок
перерахунку раніше призначених пенсій за якою, перерахунок  пенсії
державного службовця відбувається після набрання  чинності,  цього
закону, тобто після 16 січня 2003 року, за наявності  однієї  і  з
двох  обставин:  у  разі  підвищення  заробітної  плати  працюючим
державним службовцям або у разі виникнення  права  на  призначення
пенсії.
     Кабінет   Міністрів   України,   оскаржуваними   постановами,
роз'яснив  порядок  застосування  закону  України  "Про   державну
службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
         в  частині  зарахування  сум  для  призначення
пенсії,  обчислення  її  розміру  і  порядок  перерахунку   раніше
призначених пенсій державним службовцям.
     Ці  постанови,  в  частині  і  з  підстав,  що   оскаржуються
позивачами, не містять приписів,  які  б  не  відповідали  вимогам
Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
         тому не порушують
права заявників на перерахунок їх пенсії, а висновки  суду  в  цій
частині також є помилковими.
     Рішення суду апеляційної інстанції належним чином мотивоване,
за  формою  та  змістом   відповідає   нормам   матеріального   та
процесуального закону.
     Оскільки   оскаржувані   судові   рішення   постановлено    з
дотриманням норм матеріального і  процесуального  закону,  колегія
суддів  вважає  за  необхідне  залишити   касаційну   скаргу   без
задоволення, а судове рішення - без змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230  КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
колегія суддів  -
     У Х В А Л И Л А :
     Касаційну скаргу  100 осіб  залишити без задоволення.
     Рішення Апеляційного суду м.  Києва  від  19  листопада  2003
року -  без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     ГОЛОВУЮЧИЙ :
     СУДДI :