УХВАЛА
Iменем України
"18" квітня 2007 р. Справа № 13/28-05
к/с № К-7504/06
Головуючий Нечитайло О.М.
Судді Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.
Федоров О.М.
при секретарі судового засідання Сорокіній Л.В.
позивача: Нефьодова Д.Ю. дор. № 1 від 11.04.2007 р.
відповідача-1: Свістунов I.В. дов № 3842/10/10-007
відповідача-2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.04.2005р.
та рішення господарського суду Харківської області
від 10.03.2005р.
у справі № 13/28-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Тандем імпекс"
до 1. Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
2. відділення Державного казначейства у
Дзержинському районі м. Харкова
про стягнення заборгованості з податку на додану
вартість та відсотків
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем імпекс"
(надалі - позивач, ТОВ "Тандем імпекс") звернулось до
господарського суду Харківської області із позовом до Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі
відповідач-1 - ДПI у Дзержинському районі м. Харкова) та
відділення Державного казначейства у Дзержинському районі м.
Харкова (надалі відповідач-2 - ВДК у Дзержинському районі м.
Харкова) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість
у розмірі 132 321,07 грн. та відсотків.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя
Водолажська Н.С. (із врахуванням уточнення позовних вимог)) від
10.03.2005р., яке залишено без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду (судова колегія у складі:
головуючий: Лащенко Л.Д., судді: Горбачова Л.П., Погребняк В.Я.)
від 18.04.2005р. у справі № 13/28-05 позовні вимоги ТОВ "Тандем
Iмпекс" задоволено, відшкодовано з Державного бюджету податок на
додану вартість в сумі 186 724,00 грн. за травень - червень і
серпень - грудень 2004 року та відсотки на суму бюджетного
відшкодування в розмірі 3 729,14 грн. станом на 01.03.2005р,
стягнуто з ДПI у Дзержинському районі м. Харкова на користь
позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700,00 грн. та
судові витрати в розмірі 118,00 грн.
Вкзані судові рішення мотивовані наявністю всіх правових
підстав, передбачених нормативно-правовим приписом пп. 7.7.3.
п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для отримання позивачем заявлених до відшкодування
сум податку на додану вартість та відсотків нарахованих у зв'язку
із несвоєчасним відшкодуванням.
ДПI у Дзержинському районі м. Харкова, частково не
погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями господарських судів
першої та апеляційної інстанцій, а саме щодо зобов'язання
відшкодувати податок на додану вартість за грудень 2004р. та
відсотки на суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 729,14 грн.,
з підстав порушення норм матеріального права, а саме наказу ДПА
України "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету податку на додану вартість юридичними
особами" від 24.04.2003р. № 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
, звернулась із
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Харківської області
від 10.03.2005р. і постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.04.2005р. у справі № 13/28-05 в частині
зобов'язання відшкодувати податок на додану вартість за грудень
2004р. у сумі 22 125,00 грн. та відсотки у розмірі 3 729,14 грн.
та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних
вимог про зобов'язання відшкодувати податок на додану вартість за
грудень 2004р. у сумі 22 125,00 грн. та відсотків у розмірі 3
729,14 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005р. у
справі № 13/28-05 вказана касаційна скарга разом із матеріалами
справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України
за підвідомчістю.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні суду
касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримав, судові
рішення господарських судів попередніх інстанцій господарського
суду апеляційної інстанцій вважає такими, що прийняті із
порушенням норм чинного законодавства з мотивів, викладених у
касаційній скарзі, та просив її скасувати, прийнявши нове рішення,
яким у позові відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції проти вимог касаційної скарги заперечував з підстав
необгрунтованості доводів останньої, а тому вважає, що підстави
для її задоволення відсутні.
Представник відповідача-2 у судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене
ст.49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористався, про причини не явки
суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового
засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивачем до ДПI у Дзержинському районі м. Харкова були
направлені податкові декларації по ПДВ за період з травня по
червень та з серпня по грудень 2004 року, в яких до відшкодування
з бюджету задекларовано податок на додану вартість на загальну с
уму 370 163,0 грн., в т.ч. по експортним операціям - 162 338,0
грн. До податкових декларацій підприємством були надані розрахунки
експортного відшкодування.
ДПI у Дзержинському районі м. Харкова були здійснені
перевірки ТОВ "Тандем Iмпекс" з питань правомірності визначення
сум ПДВ, задекларованих до відшкодування з Державного бюджету, про
що свідчать надані позивачем акти позапланових документальних
перевірок від 23.09.2004р. за період з 01.05.2004р. по
30.06.2004р. (а.с. 46 - 65, т. 1), від 18.10.2004р. за період з
01,08.2004р. по 31 .08.2004р. (а.с. 66 - 81, т. 1), від
21.12.2004р. за період з 01.09.2004р. по 31.10.2004р.
(а.с.82 -а.с. 99, т.1) та довідка від 11.02.2005 р. про результати
позапланової документальної перевірки з питань визначення сум
податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування з
Державного бюджету за період з 01.11.2004 р. по 30.11.2004 р.(а.с.
130 - а.с. 145, т.1). Висновки, зазначені відповідачем-1 в актах
перевірок та довідці, підтвердили правомірність заявлених
позивачем до відшкодування сум ПДВ за травень 2004 р. по
експортним операціям в розмірі 4 829,0 грн. та по іншим
операціям - 12 298,0 грн., за червень 2004 р. по експортним
операціям в розмірі 16 097,0 грн. та по іншим операціям - 17 794,0
грн., за серпень 2004 р. підтверджена сума ПДВ по іншим операціям
в розмірі - 50 523,0 грн., за вересень 2004 р. по експортним
операціям в розмірі - 9 146,0 грн. та по іншим операціям - 45
097,0 грн., за жовтень 2004 р. по експортним операціям в розмірі -
30 501,0 грн. та по іншим операціям - 43 288,0 грн., за листопад
2004 р. по експортним операціям в сумі - 23 411,0 грн. та по іншим
операціям - 15 644,0 грн. Як в зазначених актах перевірки так і в
довідці, відповідач-1 зазначив, що основні висновки щодо
підтвердження ПДВ буде здійснено після отримання результатів
зустрічних перевірок підприємств-постачальників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача-1, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга ДПI у Дзержинському районі м. Харкова задоволенню
не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно приписам пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, (із врахуванням змін та
доповнень) податковий кредит звітного періоду складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Підпунктом. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону встановлено,
що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно змісту пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 вказаного закону, суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі, коли за
результатами звітного періоду різниця між податковими
зобов'язаннями та податковим кредитом має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Жодних посилань на
необхідність проведення перевірок для підтвердження бюджетного
відшкодування Закон не містить.
Також слід відзначити, що в ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлені особливості
оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України. Зокрема дана норма (п.
8.1) передбачає, що платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що заявлені позивачем, у податкових деклараціях до
відшкодування суми ПДВ підтверджені відповідними розрахунками і
документами, які досліджувалися відповідачем-1 під час проведення
позапланових перевірок.
Крім того, як вбачається із касаційної скарги, інших доводів,
крім посилань на відсутність даних по зустрічним перевіркам
контрагентів позивача, ДПI у Дзержинському районі, в обгрунтування
своїх доводів не наводить, також відсутні посилання на конкретні
норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що були порушенні господарськими судами першої та
апеляційої інстанцій, при прийнятті судових рішень про задоволення
позовних вимог.
Таким чином, оскільки господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій вірно встановлено відсутність порушень норм
профільного законодавства при поданні та за змістом податкових
декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, а
посилання скаржників на вказані вище підстави для спростування
права позивача на отримання оспорюваних сум бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість є необгрунтованим та
спростовані в ході судового розгляду справи, то, судова колегія
Вищого адміністратвиного суду України погоджується із висновком
господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо
правомірності позовних вимог щодо відшкодування з бюджету
заявлених сум з податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до пп. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартітсь" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що суми,
не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому
пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Таким чином, господарські суди встановивши наявність
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, правомірно
застосували наведений вище нормативний припис Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та дійшли висновку щодо
наяності підстав, визначених вказаним законом для стягнення на
користь платника податків процентів, що нараховуються на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка в
вчасно не відшкодована.
На підставі викладеного, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судових рішень у справі № 13/28-05 господарський суд першої та
апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга ДПI у Дзержинському
районі м. Харкова та підлягає залишенню без задоволення, а
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
18.04.2005р. та рішення господарського суду Харківської області
від 10.03.2005р. у справі № 13/28-05 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1 Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 18.04.2005р. та рішення
господарського суду Харківської області від 10.03.2005р. у справі
№ 13/28-05 - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.04.2005р. та рішення господарського суду Харківської
області від 10.03.2005р. у справі № 13/28-05 - залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.
Федоров О.М.