ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
Iменем України
УХВАЛА
"18" квітня 2007 р. Справа №7/38-2006
к/с №К-26183/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Судді Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I. Федоров М.О.
секретар судового засідання Сорокіна Л.В.
за участю представників:
позивача: Габор О.М.дов. № 157 від 15.01.2007 р.
відповідача: Чухрай О.I. дов. № 9379/9/10 від 29.03.2007 р.
Горінецький В.Й.дов № 451/9/10 від 12.01.2007р.
Товтин М.В.дов. № 148/9/10 від 10.01.2007 р.
Мигальчинець О.В.дов № 11150/9/10
від 16.04.2007 р.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства
"Енергопостачальна компанія
"Закарпаттяобленерго"
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 14.06.2006 р.
у справі №7/38-2006
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго"
до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
Закарпатської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія
"Закарпаттяобленерго" (далі по тексту - позивач, ВАТ "ЕК
"Закарпаттяобленерго") звернулося до Господарського суду
Закарпатської області з позовною заявою до Державної податкової
інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі по тексту -
відповідач, ДПI у м. Ужгороді) про визнання нечинними податкових
повідомлень-рішень ДПI у м. Ужгороді від 31.01.2006 р.
№0000462341/0, №0000492341/0, №0000502341/0, №0000472341/0,
№0000512341/0 та №0000482341/0.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від
10.02.2006 р. позовні вимоги ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго"
роз'єднано у самостійні провадження (предметом розгляду справи
№7/38-2006 є правомірність прийняття відповідачем податкового
повідомлення-рішення №0000472341/0).
Постановою Господарського суду Закарпатської області від
07.04.2006 р. у справі №7/38-2006 (суддя Швед С.Б.) позовні вимоги
ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго" задоволено частково; податкове
повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №№0000472341/0
(292/23-0/2314) скасовано в частині визначення суми податкового
зобов'язання у розмірі 1 503 361,54 грн., в т.ч. 1 002 241,03 грн.
основного платежу та 501 120,51 грн. штрафних (фінансових)
санкцій; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2006 р. у справі №7/38-2006 (головуючий суддя - Орищин Г.В.,
судді Бобеляк О.М, Якімець Г.Г.) скасовано постанову
Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2006 р.;
прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "ЕК
"Закарпаттяобленерго" відмовлено в повному обсязі.
ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго", не погоджуючись із зазначеними
судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, з підстав порушення зазначеними судовими інстанціями
при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального
права, звернулось із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у
справі №7/38-2006 та залишити в силі постанову Господарського суду
Закарпатської області від 07.04.2006 р. щодо скасування
податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р. №№0000472341/0
(292/23-0/2314) в частині визначення суми податкового зобов'язання
з податку на додану вартість у розмірі 1 503 361,54 грн., в т.ч. 1
002 241,03 грн. основного платежу та 501 120,51 грн. штрафних
(фінансових) санкцій; скасувати постанову Господарського суду
Закарпатської області від 07.04.2006 р. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. у справі
№7/38-2006 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо
скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 р.
№№0000472341/0 (292/23-0/2314) в частині визначення суми
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69
629,85 грн., в т.ч. 46 419,90 грн. основного платежу та 23 209,95
грн. штрафних (фінансових) санкцій та прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права приходить до висновку
про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги
ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго" виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлені такі фактичні обставини справи.
31.01.2006 р. ДПI у м. Ужгороді прийнято податкове
повідомлення-рішення №0000472341/0 (292/23-0/2314), яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 1 572 991,39 грн., в т.ч. 1 048 660,93 грн.
основного платежу та 524 330,46 грн. штрафних (фінансових)
санкцій.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПI у м.
Ужгороді на підставі акту "Про результати планової виїзної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ВАТ "ЕК "Закарпаттяобленерго", код - 00131529, за період
01.04.2004 р. - 01.10.2005 р." (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення: 1) п.
4.2, п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не визначено податкове зобов'язання на суму
оприбуткованих матеріальних цінностей (комплектуючих), які
залишились від ліквідації основних засобів у розмірі 226 853,94
грн., внаслідок чого позивачу донараховано суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 370,30
грн.; 2) п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено до складу валових витрат
з квітня 2004 р. по вересень 2005 р. суму понаднормативних втрат
електроенергії у розмірі 5 011 211,19 грн., внаслідок чого
позивачу зменшено суму податкового кредиту та донараховано суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1
002 241,22 грн.; 3) п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при списанні матеріальних цінностей
за актами списання від 25.04.2004 р. №4 та від 11.05.2004 р. №3 на
суму у розмірі 4 837,16 грн. позивачем не включено цю суму до бази
оподаткування та не нараховано податкове зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 967,43 грн.; 4) п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сформовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість
по придбанню товарів та послуг, які не відносяться до валових
витрат (придбання кавоварки по податковій накладній від 24.06.2005
р. №102 та послуг з відвідування історичного музею по податковій
накладній від 15.08.2005 р. №24 на загальну суму у розмірі 82,17
грн.).
1. В частині не визначення позивачем податкового зобов'язання
на суму оприбуткованих матеріальних цінностей (комплектуючих), які
залишились від ліквідації основних засобів у розмірі 226 853,94
грн., внаслідок чого позивачу донараховано суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 370,30 грн.
Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів
попередніх інстанцій про правомірність висновків Акту перевірки з
наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за період II
в. 2004 р. - 9 міс. 2005 р. позивачем оприбутковано матеріальні
цінності (комплектуючі), які залишились після ліквідації основних
фондів на загальну суму у розмірі 226 853,94 грн.
Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і далі по тексту
нормативно-правові документ в редакції на момент виникнення
спірних правовідносин) якщо основні виробничі фонди або
невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника
податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій
платником податку, а також у разі переведення основних фондів до
складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи
переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка
таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за
звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для
основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх
балансової вартості. У разі коли внаслідок ліквідації основного
фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або
інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих,
складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за
правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.
Таким чином, на думку судової колегії, якщо з такими
комплектуючими, складовими частинами, компонентами або іншими
відходами здійснюються операції з їх поставки, то такі операції є
об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а база
оподаткування визначається відповідно до положень п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Цілком правильною є також позиція суду першої інстанції щодо
правомірності дій відповідача по донарахуванню позивачеві податку
на додану вартість у сумі 967 грн .43 коп .по операції списання
матеріальних цінностей на суму 4837,16 грн. у квітні - травні 2004
р. та 82,17 грн. по придбаних товарах та послуг відповідно до
вимог п.4.9 ст. 4, п.п.7.4 1 п.7.4 ст. 7 Закону України " Про
податок на додану вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
2. В частині віднесення до складу валових витрат з квітня
2004 р. по вересень 2005 р. суми понаднормативних втрат
електроенергії у розмірі 5 011 211,19 грн. Вищий адміністративний
суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску
(емісії) та погашення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
електроенергія є товарною продукцією, призначеною
для купівлі-продажу.
Правилами користування електричною енергією, затверджених
Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
у редакції
постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 ( z0903-02 ) (z0903-02)
встанов лено,
що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на
ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими
споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками
(одночасність виробництва та споживання, неможливість складування,
повернення, адресування), які визначають необхідність регулювання
та регламентації використання цього товару.
Згідно Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, які
викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, зокрема,
постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання
електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине
диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною
енергетичною системою України.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати - це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,
сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з
придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням
обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлення додаткових
обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника
податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Судом першої інстанції встановлено, що купуючи у ДП
"Енергоринок" певний обсяг електроенергії позивач сплачує за нього
кошти у повному обсязі і має на меті також його повну реалізацію
споживачам за винятком обсягу для власних потреб та нормативних
втрат.
На думку судової колегії, понаднормативні втрати є такими, що
неможливо об'єктивно передбачити, але це не означає, що витрати на
придбання обсягу електроенергії, які в подальшому припадають на
понаднормативні втрати, не пов'язані з господарською діяльністю
позивача, оскільки вони є обов'язковим елементом виробничої
діяльності об'єктів електроенергетики, у зв'язку з чим вони
підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого
адміністративного суду України вважає, що підстав, які б за
змістом Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, обмежували право позивача на віднесення
понаднормативних витрат електроенергії до складу валових витрат
виробництва скаржником відповідачем в Акті перевірки не наведено.
Щодо формування позивачем обсягу податкового кредиту за
період, що перевірявся, судова колегія Вищого адміністративного
суду України дійшла наступних висновків.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для товарів
(послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку,
факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується
даними обліку (п. 7.6 ст. 7 вищезазначеного закону).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог
вказаних норм закону, на підставі договору та акту купівлі -
продажу електроенергії укладеними з ДП "Енергоринок", податкових
накладних на суму придбаної електроенергії, у позивача виникало
право на включення сплаченого податку на додану вартість при
придбанні усього обсягу електроенергії у ДП "Енергоринок" до
складу податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає правомірним висновок
Господарського суду Закарпатської області щодо безпідставного
донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в розмірі 1 503 361,54 грн., в т.ч. 1 002 241,03
грн. - основного платежу та 501 120,51 грн. - штрафних санкцій.
На думку судової колегії, Львівським апеляційним
господарським судом при винесенні постанови від 14.06.2005 р.
необгрунтовано не прийнято до уваги вищезазначені обставини, що
призвело до помилкового скасування постанови Господарського суду
Закарпатської області від 07.04.2005 р. у справі №7/38-2006 .
Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду
першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
або змінене помилково.
Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 14.06.2005 р. підлягає скасуванню, а
постанова Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2005
р. у справі №7/38-2006, яка ухвалена відповідно до закону та
скасована помилково, має бути залишена в сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" на постанову
Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2005 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2006 р. у справі №7/38-2006 - задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2006 р. у справі №7/38-2006 скасувати, а постанову
Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2005 р. у
справі №7/38-2006 залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.М. Нечитайло
Судді: Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
О.I. Степашко
М.О. Федоров
З оригіналом вірно
Суддя О.М. Нечитайло