ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління
Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області про
стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Хмельницького міського суду Хмельницької області від 20 листопада
2002 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04
березня 2003 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від
20 листопада 2002 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04
березня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_1. відхилена, а рішення
Хмельницького міського суду Хмельницької області від 20 листопада
2002 року залишене без змін.
У касаційній скарзі на рішення Хмельницького міського суду
Хмельницької області від 20 листопада 2002 року та ухвалу
Апеляційного суду Хмельницької області від 04 березня 2003 року
ОСОБА_1ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
В обгрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1вказує на
те, що грошова допомога повинна бути нарахована та виплачена йому
відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) (2011-12)
в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за
кожний повний календарний рік служби.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної
інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що підстави для
стягнення грошових коштів відсутні, оскільки за період роботи з
IНФОРМАЦIЯ_1. позивачу щомісячно виплачувалась пенсійна надбавка у
розмірі відповідно до п. 5 Указу Президента України від 04.10.1996
р. "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і
начальницького складу та оплати праці працівників органів
внутрішніх справ", п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від
17.07.1992 р. № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги
років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського
складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової
служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", ст.
43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Суди вірно виходили з того, що грошова допомога позивачу при
його звільненні була виплачена у розмірі 5-ти місячного грошового
забезпечення відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів
України від 17.07.1992 р. № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
в редакції від
17.07.1992 р., з врахуванням його окладу за останньою штатною
посадою, займаною перед звільненням, відповідним військовим
(спеціальним) званням та процентною надбавкою за вислугу років,
всього 1785 грн. Крім того, позивачу виплачувалась надбавка за
вислугу років до окладів грошового утримання у розмірі,
передбаченому Додатком № 10 до Указу Президента України від
04.10.1996 р. № 926/96 ( 926/96 ) (926/96)
з грудня 1996 р. до 22.02.1999
р. - 35 %, і з 22.02.1999 р. - 40 %.
Відповідно до вимог підп. А п. 3 розділу 1 Наказу МВС України
від 12.07.1993 р. № 402 "Про затвердження інструкції про порядок
обчислення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ
України" у стаж для встановлення зазначеної надбавки цим особам
зараховується час служби в органах внутрішніх справ України
(колишнього МВС СРСР), держав СНД на посадах рядового і
начальницького складу з дня присвоєння першого спеціального
звання. Тому відповідач обгрунтовано виплачував позивачу надбавку
за вислугу років у розмірі 40 % з 22.02.1999 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення
ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права,
правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної
скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Хмельницького міського суду Хмельницької області від 20 листопада
2002 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04
березня 2003 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
I. В. Штульман