ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3-го Загону державної
пожежної охорони м. Керчі Управління пожежної безпеки МНС України
в АР Крим про стягнення матеріальної допомоги, середнього
заробітку за час затримки розрахунку та внесення записів у трудову
книжку, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним
позовом, в якому зазначав, що він проходив службу в ГУ МВС України
в Автономній Республіці Крим, 03 липня 2000 року його звільнено в
запас з посади заступника начальника по роботі з особовим складом
3 загону Державної пожежної охорони ГУ МВС України в АР Крим на
підставі п.п. "б" п.64 Положення про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з виплатою
йому грошової допомоги в розмірі п'яти місячних окладів грошового
забезпечення, а саме 725 грн.
З таким розрахунком позивач не погодився, посилаючись на те,
що розрахунок був проведений відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про
порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової
допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їх сімей", однак Указом Президента
України № 463 від 23 червня 2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
року абзаци 3, 4
пункту 10 вказаної постанови скасовані і з цього часу при
звільненні осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ їм повинна виплачуватись грошова допомога в
розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний
календарний рік служби.
Таким чином, ОСОБА_1. вважав, що йому слід було виплатити при
звільненні 5494 грн. замість 725 грн., а тому просив стягнути з
відповідача недоплачену грошову допомогу в сумі 4769 грн.
Крім того, позивач, з посиланням на ст.ст. 116, 117 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, просив стягнути з відповідача на його користь
середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 17302,53
грн., мотивуючи це тим, що на день звільнення йому не були
виплачені всі належні суми і остаточний розрахунок проведено лише
у квітні 2003 року, а також просив внести у трудову книжку
відомості про заохочення і нагороди.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 листопада
2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 18 лютого 2004 року, позов частково
задоволено. Зобов'язано відповідача внести у трудову книжку
відомості про заохочення і нагороди позивача, в іншій частині
позову відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав
касаційну скаргу , в якій просить їх скасувати та постановити нове
рішення про задоволення його позовних вимог.
При цьому в скарзі він посилається на порушення судами норм
матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
інстанції повно встановив фактичні обставини справи і
правовідносини, що виникли між сторонами, та у відповідності до
вимог матеріального і процесуального закону вирішив даний спір,
при цьому з висновками місцевого суду обгрунтовано погодився і суд
апеляційної інстанції.
Так, судами було з'ясовано, що ОСОБА_1. проходив службу в ГУ
МВС України в Автономній Республіці Крим, наказом № НОМЕР_1 л/с
від 03 липня 2000 року позивача звільнено в запас з посади
заступника начальника по роботі з особовим складом 3 загону
Державної пожежної охорони ГУ МВС України в АР Крим на підставі
п.п. "б" п.64 Положення про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з виплатою
йому грошової допомоги в розмірі п'яти місячних окладів грошового
забезпечення.
На час звільнення позивача зі служби виплата грошової
допомоги здійснювалась відповідно до п.10 постанови Кабінету
Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про
порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової
допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та членам їх сімей" в розмірі 50 відсотків
місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік
служби, але не більше п'яти місячних посадових окладів.
Дійсно, в подальшому Указом Президента України № 463 від 23
червня 2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
року абзаци 3, 4 пункту 10 вказаної
постанови були скасовані і обмеження максимального розміру виплат
грошової допомоги 5 місячними посадовими окладами відмінено, але,
як було вірно зазначено судами, цей нормативний акт прийнятий
після звільнення позивача зі служби, зворотної сили він не має і
не може бути застосований до спірних відносин.
Також судами обгрунтовано вказано, що відповідно до ст.ст.
19, 20 Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (3745-12)
особи
рядового та начальницького складу державної пожежної охорони
приймають присягу працівників органів внутрішніх справ, порядок та
умови проходження служби в державній пожежній охороні
регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом
органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України.
Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. N 508
( 508-94-п ) (508-94-п)
, передбачено, що особовий склад Державної пожежної
охорони складається з осіб рядового і начальницького складу, які
проходять службу за контрактом в органах внутрішніх справ.
Особи рядового і начальницького складу Державної пожежної
охорони є працівниками органів внутрішніх справ, відповідно до
чинного законодавства їм присвоюються спеціальні звання
внутрішньої служби.
Прийняття на службу до Державної пожежної охорони та її
проходження здійснюється у порядку, встановленому Законом України
"Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (3745-12)
та Положенням про проходження
служби особовим складом органів внутрішніх справ України.
На особовий склад Державної пожежної охорони поширюються
вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
За таких обставин судами зроблено вірний висновок про відмову
ОСОБА_1. в задоволенні його вимог щодо стягнення середнього
заробітку за час затримки розрахунку в сумі 17302,53 грн.,
оскільки законодавство про працю, що регулює ці питання, не
поширює свою дію на військовослужбовців та прирівняних до них осіб
(рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Аналогічна позиція викладена і у абзаці 2 п.2 Постанови
Пленуму Верховного Суду України № 13 ( v0013700-99 ) (v0013700-99)
від 24 грудня
1999 року "Про практику застосування судами законодавства про
оплату праці".
Таким чином, судами обгрунтовано відмовлено ОСОБА_1. у
задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача
4769 грн. недоплаченої грошової допомоги та 17302,53 грн.
середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Керченського міського суду АР Крим від 17 листопада 2003 року та
ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого
2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :