УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого Співака В.I.
суддів : Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Заїки М.М.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 30.12.04 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської
області від 13.04.05 р. у справі за його позовом до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення Луганської області про стягнення допомоги на
оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, -
встановила :
В червні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення Луганської області про стягнення допомоги на
оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон
№796-XII). Незважаючи на вимоги Закону №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
,
відповідач виплачує йому щорічну допомогу на оздоровлення у
розмірі 26 грн. 70 коп., в результаті чого за період 1996 - 2003
років недоплата склала 7986 грн. 40 коп., яку і просив стягнути
на його користь ОСОБА_1.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 30.12.04 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Луганської області від 13.04.05 р., у задоволенні позову
ОСОБА_1 було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить зазначені судові рішення
першої та апеляційної інстанції скасувати, постановити нове
рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на
порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що Краснодонське міське управління праці та соціального захисту
населення Луганської області при нарахуванні позивачу щорічних
виплат на оздоровлення за 1996 - 2003 роки виходило з положень
Закону №796-XII ( 796-12 ) (796-12)
та Постанови Кабінету Міністрів
України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. №836
(далі - Постанова КМУ №836), згідно з якими ОСОБА_1 щорічно
виплачували допомогу на оздоровлення за
ці роки, як інваліду другої групи у розмірі 26 грн. 70 коп.,
встановленому зазначеною Постановою КМУ ще у 1996 році.
Однак з таким висновком суду першої та апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки він грунтується на неправильному
застосуванні норм матеріального права.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
ОСОБА_1. є учасником ліквідації та постраждалим при виконанні
робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої
категорії та інвалідом 2-ої групи, що відповідачем не
оспорювалось.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону №796-XII
щорічна допомога інвалідам 2-ої групи повинна була виплачуватись
у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної
заробітної плати відповідно до частини сьомої статті 48 цього ж
Закону визначався на момент виплати.
Частиною 5 статті 48 вищезазначеного Закону щорічна допомога
на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання
органами соціального захисту населення.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів
мінімальних заробітних плат на 1996 - 2003 роки не вбачається
будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру
мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48
Закону України №796-XII.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору,
застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону №796-XII, а не
Постанова КМУ №836.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
№796-XII, Краснодонське міське управління праці та соціального
захисту населення Луганської області повинно виплатити позивачу
щорічну допомогу на оздоровлення за зазначені періоди, виходячи із
розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права
та ні в матеріалах справи, ні в судових рішеннях судів першої і
апеляційної інстанцій не міститься відомостей про періоди, коли
позивачу проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення за
1996 - 2003 роки, що унеможливлює розрахунок судом касаційної
інстанції заборгованості, яка склалася між Краснодонським міським
управлінням праці та соціального захисту населення Луганської
області та ОСОБА_1, то справа підлягає направленню на новий
судовий розгляд.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення
Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від
30.12.04 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від
13.04.05 р. необхідно скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської
області від 30.12.04 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської
області від 13.04.05 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до
Краснодонського міського управління праці та соціального захисту
населення Луганської області про стягнення допомоги на
оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
- скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
З оригіналом згідно суддя М.М. Заїка