У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на ухвалу
господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2005
року, у справі №2-13/6680.1-2005 за позовом прокурора Ленінського
району в інтересах держави в особі Щолкінської міської ради до
Ленінської районної державної адміністрації, Акціонерного
товариства відкритого типу "Спільне підприємство
інвестиційно-промисловий концерн "Перекоп", третя особа -
Республіканський комітет по земельних ресурсах в Автономній
Республіці Крим, про визнання недійсним розпорядження та договору
оренди земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2004 року прокурор Ленінського району АРК в інтересах
держави в особі Щолкінської міської ради звернувся до
господарського суду АРК з позовом до Ленінської районної державної
адміністрації про визнання недійсним розпорядження від 27 березня
2003 року №315 та укладеного райдержадміністрацією з АТВТ "СП IПК
"Перекоп" договору оренди земельної ділянки із земель Щолкінської
міської ради.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 лютого
2005 року скасовано рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24 травня 2004 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 03
листопада 2004 року, а справу передано на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04
липня 2005 року позов прокурора Ленінського району в інтересах
держави в особі Щолкінської міської ради залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду
Автономної Республіки Крим першим заступником прокурора Автономної
Республіки Крим було подано касаційну скаргу до Вищого
господарського суду України, яку разом зі справою передано Вищому
адміністративному суду України.
В касаційній скарзі перший заступник прокурора АРК просить
скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим
від 04 липня 2005 року та направити справу на розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на порушення і невірне застосування
судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що прокурор бере участь у справі
за його позовом, а згідно статті 2 цього Кодексу господарський суд
порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників в
інтересах держави.
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що у разі прийняття господарським судом
позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі
органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних
правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 61 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про
прийняття позовної заяви вирішується суддею, який згідно ст. 64
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийнявши позовну заяву не пізніше п'яти
днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору,
якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в
якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи
до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його
проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в
засіданні.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30
січня 2004 року позовну заяву прокурора Ленінського району в
інтересах держави в особі Щолкінської міської ради прийнято до
розгляду.
Тобто, питання про допуск прокурора Ленінського району в
інтересах держави в особі Щолкінської міської ради в якості
позивача у справі вирішено ухвалою суду від 30.01.2004р., яка
ніким не скасована і є чинною, а тому і прокурор Ленінського
району АРК і Щолкінська міська рада набули статусу позивача у
справі.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції керувався
п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої господарський суд залишає позов
без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має
права підписувати її, або особою, посадове становище якої не
вказано.
Однак, з такими доводами суду погодитись не можна, оскільки з
матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана
прокурором Ленінського району АРК молодшим радником юстиції
Мироненко В.В., тобто, в позовній заяві вказано посадове становище
особи, яка її підписала. Отже, посилання господарського суду на
ст. 81 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
є безпідставним, оскільки не відповідає
фактичним обставинам справи.
Слід також зазначити, що ухвалою Вищого господарського суду
України від 22 лютого 2005 року скасовані постановлені судами
першої та апеляційної інстанції судові рішення, а справу було
передано до господарського суду АРК на новий розгляд, а не для
вирішення питання про прийняття позовної заяви, а тому суд першої
інстанції не вправі був повторно вирішувати питання про прийняття
позовної заяви чи залишення її без розгляду.
Крім того, прокурор Ленінського району АРК на виконання ст. 2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначив в позовній заяві в якості
позивача Щолкінську міську раду як орган місцевого самоврядування,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
земельних відносинах, та позовні вимоги мотивував тим, що
Щолкінській міській раді надано повноваження щодо розпорядження
землями державної та комунальної власності у межах населеного
пункту - м.Щолкіно.
Господарський суд залишаючи позов прокурора без розгляду
також послався на п.2 резолютивної частини рішення Конституційного
Суду України від 08 квітня 1999р. за №3-рп/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
,
згідно якого під поняттям "орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому
законом надано повноваження органу виконавчої влади але помилково
приходить до висновку, що прокурором фактично подано позов не в
інтересах держави.
Разом з тим господарський суд залишив поза увагою п.5
мотивувальної частини даного рішення, в якій визначено основний
зміст поняття "орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах", що означає орган, на
який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної
діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист
інтересів держави, яким відповідно до статей 6, 7, 13 та 143
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
може виступати орган державної
влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано
повноваження органу виконавчої влади.
При цьому господарським судом не взяті до уваги зазначені
норми Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо поділу державної
влади на законодавчу, виконавчу та судову; про визнання і
гарантування місцевого самоврядування; про віднесення землі та її
надр до об'єктів права власності Українського народу, від імені
якого права власника здійснюють органи державної влади та органи
місцевого самоврядування.
Також судом не взято до уваги, що державою повноваження щодо
розпорядження землями в межах населених пунктів делеговано
відповідним сільським, селищним, міським радам, а за межами
населених пунктів - відповідним органам виконавчої влади, що
законодавчо закріплено ст.12 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та пунктом 12 Перехідних положень цього Кодексу.
Отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що
прокурором позов заявлено в інтересах міської ради, на яку
державою не покладено обов'язок щодо здійснення функцій пов'язаних
із захистом інтересів держави, визнати вірним не можна.
Таким чином, судом безпідставно залишено позовну заяву
прокурора без розгляду, що є порушенням норм процесуального права.
Зазначена обставина відповідно до ст. 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для
скасування оскарженої ухвали суду, з направленням справи до того ж
суду для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Автономної
Республіки Крим задовольнити.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04
липня 2005 року скасувати, а справу направити до господарського
суду Автономної Республіки Крим для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді